— Так от Ніну, звичайно, ніхто не покликав. Їй було дуже прикро слухати, як співрядниці, хихикаючи, обговорюють, хто які візерунки вивів на обличчях у хлопців. І чи то образа керувала Ніною, чи їй захотілося помститися, але наступної ночі вона змарнила майже всю свою пасту, щоб нашкодити дівчатам. Але через те, що Ніну ніколи не кликали брати участь у таких жартах, вона не знала основних правил. Наприклад, що не можна потрапляти пастою на волосся, адже вона, застигаючи, твердне як бетон і її буває настільки важко змити, що доводиться видирати волосся. І ось вранці дві дівчинки не змогли змити пасту з волосся! А помста — штука заразна… Спочатку підозри впали на хлопців із загону, і мститись збиралися їм. Але хтось помітив, що тюбик зубної пасти Ніни майже порожній, та й сама Бобиль уночі залишилася не зворушена... Цілий день вона чула, як співрядниці шушукались і обговорювали план помсти хлопчакам, але вночі ця помста впала на Ніну, яка нічого не підозрює! Вона прокинулася під ранок через те, що в неї дуже горіло обличчя, а особливо повіки. Нічого не розуміючи спросоння, вона розплющила очі і потерла їх… Печіння стало таким сильним, що Ніна заплакала, продовжуючи терти очі. Але від цього стало ще гірше! Їй ніхто не допоміг, довкола чулися тільки хихикання. Тоді вона схопилася і, нічого не бачачи, навпомацки вибігла з корпусу. — Юрко взяв театральну паузу, перевів подих. — А вранці… Вранці третій загін, який першим з'явився на зарядку, побачив у басейні Ніну. Вона плавала спиною догори. Мертва! У білій піжамі, руки розкинуті в сторони, а волосся колишуться на воді… Ніну витягли, розгорнули обличчям і побачили, що замість її гарних блакитних очей — два червоні випалені провали!
— Ой який жах, — пискнули в кутку кімнати. — А чому її знайшли у басейні?
— Тому що вона бігла із заплющеними очима і впала туди. А плавала Ніна погано, до того ж очі палило, ось вона й потонула.
- Юло, ти це бачив, плавдо?
- На цьому історія не закінчилася! — перебив Юрка тихих хлопців. — Цей випадок спробували скоріше зам'яти, щоб не піднімати галас, зміну скоротили, всіх розіслали по домівках, але чутки все одно розійшлися! Піонери та вожаті, яким доводиться ночами бувати біля басейну, у певний час — о третій годині й сімнадцятій хвилині — бачать над ним блакитне свічення. Воно висить у повітрі рівно чотири хвилини, а потім випаровується ніби від пориву вітру у бік корпусів зі старшими загонами. І саме в ці ночі там трапляються дивні речі — вранці хтось прокидається, вимазаний зубною пастою: то на щоках, то на лобі. І завжди це тільки одна людина — найбільший жартівник у загоні, і мазки такі незрозумілі, ніби хтось цілиться у вічі, але ніяк не влучає. А потім ці жартівники розповідають, що їм завжди сниться один і той самий сон. Вони чують плескіт води, і відчувають, як їхні обличчя гладять чиїсь пальці. А потім м'який дівочий голос гукає: «Ходімо побавимось, у мене є зубна паста…» І ні в кого не виникає сумніву, що це дух дівчинки Ніни Бобиль бродить у такі ночі табором і шукає, з ким пограти. Кажуть, Ніна спеціально обирає найгарніших — із ними весело, але водночас вона хоче помститися за себе. Тому спочатку кличе грати, а потім намазує пастою та топить. Хоче потрапити у вічі, але не може, бо сліпа. але водночас вона хоче помститися за себе. Тому спочатку кличе грати, а потім намазує пастою та топить. Хоче потрапити у вічі, але не може, бо сліпа. але водночас вона хоче помститися за себе. Тому спочатку кличе грати, а потім намазує пастою та топить. Хоче потрапити у вічі, але не може, бо сліпа.
— Юре, але ж Ніна шукає винуватців лише у старших загонах, — зауважив Сашко.
