48

80 10 1
                                    

- Одягни кільце моєї жертви.

- Що?! - скрикнув я і дівчина на мить закрила повіки. Раптом, мені скрутило живіт і я зойкнув. І, щоб не впасти, я поставив руку на полицю, спираючись. Коли живіт перестав боліти, я підвів очі та зустрівся із двійко пронизливим, карими очима, які з цікавістю розглядали мене.

І стояли ми в доволі цікавій позі. Складалося враження, наче я притискав шатенку до шафи й збираюсь щось учинити.  Деймі кахикнула та постукала по моїй  руці. По лодоні пройшовся легкий дотик і я отетерів.

- Вибач ... вибач мене. - я відсахнувся.

- Вернемося до розмови. Так, що?

- Ти хочеш, щоб я...

- Носив кільце, яке носить моя жертва.

- Але навіщо?

- Ну це заради твоєї безпеки.  Коли ти носитимеш мою мітку, інші групи мафії не зачеплять тебе. А ще ... - вона видихнула і зі злістю видала. - Твій тупий друг мало не розтеревенив всій сім'ї хто ти такий. А через це ми з батьком посварились. І тепер ...

- Я зрозумів.

- Так, що ти згідний?

- Так, якщо ти не будеш називати мене своєю власністю. - я простягнув лодоню і дівчина витягла із кишені кільце. Я оглянув її: грубе, широке, із хрестиком в середині, виглядало наче приціл.

- Не можу нічого обіцяти. - єхидно промовила міс Морт. - Добре, що ти погодився. Ну, що йдемо?

Вона пішла у напрямку виходу, а я залишився, полегшено видихнув та сперся на шафу, яка похитнулась від моєї ваги, та з однієї із полиць впала книга.  Прямо мені на голову.  Я підхопив її та закрив нею лице. Це мені могло замінити подушку, в яку я повинен викричатися. Я відчув легкий рум'янець на щоках.

- Вона це спеціально, еге  ж? - спитав я, у портрета заду книги. І здалося, що він кивнув. - Справді? Але уяви. Її очі ... чо-орт. - здалося, що портрет  закотив очі.

- Хей ти йдеш? - вона визирнула і я здригнувся.

- Так, так. - поспішив я та закинув книгу на  полицю, пішов за нею. Ми підійшли до бідолахи Грейса, який випив усю мою воду та вмирав від посухи.

- Я зараз помру від цікавості. Там щось відбувається. - скрикнув він. Ми вийшли з бібліотеки і на зустріч нам вийшли дві дівчини із  тацями у костюмах гонщиць.  Я вигнув брову та помітив, що десятки таких учениць, у такому одязі ходять по коридорах та пропонують напитки.(одинакові напитки.)  Я взяв pepsi  із манго, загалом інших і не було.

Любов  міс мафіозіWhere stories live. Discover now