Любов міс мафіозі

77

 Я притягнув її руки до своїх губ, сподіваючись, що  зізнання було досить щирим. Вона мовчала і дивилась на мене. Я був готовий хапати кожне слово, що вилетіло з її  вуст.

І тут, вона розсміялась та вирвала руку з моєї хватки. Я  здивовано спостерігав за нею. Шатенка підійшла до столу і спробувала заспокоїтися.

- Ні.. ні.. не може бути, дурня якась.. ти не можеш.- зробивши глибокий вдих, сказала Деймі. - Вибач Марчелло, але це не важливо.

- Що? Чому? - я розгубився. В перше мені відмовила дівчина. Я думав...я знав, я був впевнений, що вона після цих слів погодиться.

- Немає сенсу на це сподіватися. Я впевнена, що твоя  "закоханість" це всього лише гра. Я не сприймала тебе у варіанті хлопця. У мене немає почуттів до тебе. І якщо так подумати, у нас немає майбутнього. Я бос молодшої мафії, думає у мене знайдеться час на такі безглузді речі як любов? Я не та дівчина що тобі потрібна. Вибачай. - її холодний тон різанув прямо по серцю.

- Ні. Що? Ти мені потрібна! Я не можу без тебе! - вигукнув я та кинувся до неї. Я схопив її в обійми та притиснув до себе. Моя. Лише моя. Шатенка почала пручатися, але я не міг дозволити собі її відпустити. -Зміни свою думку, прошу. Ти підняла мене. Я ніколи не відчував подібного.  Лише до тебе я це відчуваю. Я наче помішаний на тобі. Допоможи мені. - застогнав я. Не помітивши  як Деймі вилізла з моєї хватки, я метнув на неї поглядом.

- Не торкайся мене! - процідила вона, уже стоячи на іншому кінці стола. Я не хотів її відпускати. Ця дівчина моя. Я був готовий вкрасти її з цієї лікарні і сховати. Але говорячи про це, я забув одне - вона мафіозі.  - Я не хочу говорити про це. Між нами нічого не може бути. Я не відчуваю до тебе анічогісінько. У нас з тобою робочі  стосунки.

- Лише робочі... - пирхнув я.

- Ти навіть не знаєш мене. Ти не витримаєш мене.- цілилася вона прямо в серце. - Я не хотіла, щоб так сталося, не хотіла, щоб ти думав, що це означає більше ніж насправді. 

Я зціпив зуби, мої очі потемніли і я з-під лоба поглянув на неї. Ну ж ні. Вона належить мені і лише мені. Я всміхнувся їй та простягнув руку, наче запрошуючи.

- Ти закохаєшся в мене. Просто повір. Я здобуду тебе, хороше майбутнє і життя твоє буде розкішне. Я твій навіки, так  як і ти - моя! Я не хочу чути заперечень, тому поставлю умови.- мій погляд пропалював її. -Або ти йдеш зі мною і будеш найщасливішою жінкою на землі, або ти залишаєшся тут і...- далі я не зміг вимовити слова. Я дивився на неї. В очах шатенки зароджувалася темно-червона темрява.