Любов міс мафіозі

76

Мій дідусь говорив, що жінки подібні квітам. Кожна має свій сорт та характер. І як не як, для кожної леді притаманна своя квітка. Цей старий чоловік мабуть дуже обожнював садівництво, тому, що в ранніх роках був схиблений на тому, щоб називати своїх коханок іменами квітів. Дідусь був тим ще халамидником, розкидався жінками наче пелюстками на весіллі. Якщо коротше, то він був бабієм. Але жінок це вабило, і вони охоче лізли йому на коліна. Я ж то розумів, що Веспер старший був скарбом у молоді літа. Часто, коли я  приїжджав до них, дідусь сідав та показував альбом із фотографіями.  І далі все йшло від жартів аж до непристойних розповідей.

Але кар'єрі   дідуся настав кінець, коли на полі його бачення з'явилася  жінка із недоступним характером - моя бабуня.  Я знаю, що можливо   так не надто гарно говорити, але вона була аж надто гарячою у свої молоді роки. Можливо у нас з дідусем схожі смаки, тому, що у всякому тихому та спокійному, ми бачимо цікаве. 

Ще досі ходять плітки, що моя бабуся тримає свого чоловіка під каблуком. Хоча скажу чесно, це аж ніяк не плітки. Веспер старший раз сказав мені, що "Після скільки років полювання, й на коліна перед жінкою не завадить впасти.". А полював він на неї аж 20 років.

А зараз, наче по спадку, я отримав це змагання. Можливо я взагалі йду зараз до майбутньої матері моїх майбутніх дітей? Мені ще зарано про це думати, але...

Я  легенько постукав у двері та увійшов.  Прорахувавши та відслідкувавши паро її днів, я знайшов день коли ніхто її не від відвідує: ні секретар, ні друзі, ні родичі. Ми повинні були залишитися сам на сам. Мені треба було хоч на паро секунд побути з нею. Mio angelo одна із людей, з якими я почуваюся комфортно, навіть не зважаючи на її твердий характер та жало у язиці. Я дозволив цій дівчині побачити себе слабкого, злого і сумного. Тепер вона не зможе втекти. Принаймі я їй цього не дозволю.

Обернувшись до мене спиною, дивлячись у дзеркало, велично стояла Дейміара Морт. Вона була одягнена у звичайний в'язаний светр та наче б то піжамні штани. Вигляд у неї був миленький. Не вистачало ще рожевого бантика й взяти на ручки.  Але я сумніваюся, що вона б мені це пробачила. Скоріше за все, вицарапала б очі та викинула через вікно.

Шатенка повільно обернулась та здивовано оглянула мене. Я мило посміхнувся та поставив квіти на ліжко. Для неї я обрав темно-темно червоні троянди. Вони могли описати її. Таку впевнену, харизматичну і колючу як ті колючки у троянди.