Любов міс мафіозі

59

- Ти як чортовий лід,  який розтопити фактично не можливо. Ти смієшся тільки коли  ходиш із своїм братом та цим ботаніком. А розслабленою, я тебе  бачив,  в момент,  як прийшли оті , твої четверо.

- Це мої друзі. - дівчина  здивувалась як  легко промовила це слово. - А щодо  Карнера та Грейса вони моя єдина компанія у школі.

- А я? Чим я гірший за того ботаніка?

- Ти не гірший. Ти просто не моя людина. - спокійно відповіла шатенка.

- Але я хочу бути твоєю людиною.

- Одним бажанням нічого не зміниш.

- Ой мафіозно принцесо, я доведу тобі протилежне. - процідив брюнет та крутнувся.

Одним рухом, він посадив їй собі на коліна та поклав руку на ноги, а сам  сперся на диван, почав розглядати її.

- Що ти! - зашипіла мафіозі та спробувала випручатися, але хлопець лише притиснув її до себе.

- "Чорт! Контакт з людиною!" - била тривогу її паніка. Їй треба було вибратися. Відчуття наче її душать оповило їй голову.

- Відпусти мене, придурок! - закричала Деймі і її очі налилися кривавими барвами. Готуйтеся до вбивства або ... зараз  хтось отримає по заслугах. Вбити його чи просто вирубити?

- О так, мафіозно принцесо, ти злишся. А цей колір - червоний, я його обожнюю. - єхидно промовляв Веспер. - Ти ненавидиш коли я торкаюся до тебе, але коли інші хлопці, як от той Джуліан, торкаються тебе, ти дозволяєш.

Запал хижого вогню в очах дівчини, почав стихати.  Справді ж вона не відчувала такі ефекти поруч із блондином.  Легка гарячка залишалася  залишалась після вибуху ефектів. Деймі ковтнула клубок, що застряг у горлі та промовила.

- Що ти хотів сказати? Говори і я йду.

- Ох так, я хотів запросити  тебе на бал, що влаштовує мій батько  на честь мого 18-тиріччя. - мафіозі злісно гмикнула на нього і Веспер додав. - Чисто по дружбі, за послугу.

Деймі закотила очі  та тяжко видихнула.

- Ну гаразд. Надішлеш мені адрес. - вона спробувала вставити, але брюнет посадив її назад собі на коліна.

- Але я б хотів, щоб ти оділа плаття, що я тобі надішлю. - сказав хлопець, дивлячись  їй прямо в очі. В очах Дейміари почали з'являтися ледь помітні барви, але раптом двері відчинились.