Тільки Він і Вона: у Всесвіті Жорстокості

Частина • 23

«Чи можуть бути повʼязані Рамлоу і Генрі?»Не знаю, але те, що в них однакове татуювання в одному місці — це вже про щось свідчить.
Я виливаю на нього склянку води, щоб він прокинувся.

— Живий, — я голосно гупаю стаканом привертаючи його увагу.
Він прижмурюює очі розглядаючи мене.На вигляд зовсім не спантеличений, навпаки він продовжує усміхатись.Навіть стримує сміх.

— Який пароль? — я відтягую його волосся назад і він злобно гарчить.Він продовжує мовчати, його жахлива усмішка повна крові, лякає мене більше хоча мало б бути навпаки.
Коли притягую його до себе ближче, тоді бачу схожість.Очі, усмішка, волосся, сміх.
Менша копія Брока...Чорт забирай, та вони кровні брати, як я зразу не здогадалась.
Я бʼю його по лицю і відпускаю розходжуючи по кімнаті. Тоді як він мене не знає.?

— Хороша, ти зараз навіть не розумієш в якій ти задниці! — він плює на землю, згусток крові.І кашляє.Його погляд шалений від якого стигне кров в жилах.Я стискаю сильніше кулаки від того, як він мене назвав.Мені крутить в животі і я ледве не падаю на підлогу від цього відчуття.Минуле не можна перекреслити, змінити, забрати.Я збрехала йому тоді.Нагло брехала, коли дивилась йому в очі.Я хочу змінити минуле, але не можу.Це сипучий пісок в якому я згодом нарешті потону.

— Ти ж не знаєш хто вбив твою дорогеньку маму..? — він сміється, сміється дивлячись прямо мені в очі.

— Я на парковці, ти ще довго? — чую голос Джемса і він наче виводить мене з трансу.Я хитаю головою і нарешті збираюсь.

— Який пароль сукин син! — я стискаю його щелепу і глибоко голосно дихаю.Від нервів і від того наскільки я розлючена.

— Твоя дата смерті!Сьогоднішнє число, хороша — двері вилітають з такою силою що в мене дзвенить у вухах.
Я намагаюсь повернутись в сторону звуку, але мене бʼють заді.Я відповзаю назад і починаю відбиватися, сама не знаю від кого.Нарешті коли мій погляд розʼяснюється я розумію хто це і що він від мене хоче.
Брок живий і прямо зараз я бʼюсь із ним.
Мої удари впевнені, але як на зло він все відбиває.Точне попадання ногою в голову, допомагає відключити його на декілька секунд.І я вибігаю хватаючи підбори.
Чую лише писк, неприємний писк.І регот молодшого брата.Більше нічого, картинка розмивається і все сповільнюється як у фільмах.
Лише грубі гупання моїх ніг по підлозі, коли я долаю маленьку відстань, а потім повільні кроки і звук спускового гачку.
Куля летить прямо за мною, попадаючи в руку.Кров бризкає на стіну залишаючи слід мого перебування.Адрелін попадає в мою кров разом і з цим вистрілом.Я не відчуваю нічого.