Тільки Він і Вона: у Всесвіті Жорстокості

Частина • 1

Хмари згущуються утворюючи тінь по всій місцевості — це натяк на те,що невдовзі буде дощ.Я оглядаю невеличку площу міста.
Маленькою бруківкою була вистелена вся підлога,зелений мох виглядав з швів.
Також традиційні європейські музеї та будівлі, що збереглися з часів комунізму.
Багато дерев насаджених біля будинків простих мешканців,перекриваючи їх.
Я мимоволі звернула увагу на продавців які стояли продаючи різноманітні фрукти.
В животі загуркотіло.Я насупила брови і повернулась в іншу сторону.Напевне я не їла більше двох днів.
Я не знаю як організм може відреагувати на їжу.Тому краще не ризикувати.
Трохи суплюся і видихаю хмарку повітря.Підходжу до продавця газет і беру в руки одну з них проходячись очима по кожній з рядків.Я здіймає густі брови вверх від неприхованого шоку і нерозуміння.Я декілька разів протираю очі впевнитись в тому,що я справді це бачу.

"Олександр Пірс був вбитий сьогодні під час знищення проекту «Осяяння»Як повідомляють ЗМІ він був агентом Гідри під прикриттям.Всі дані були виставленні в мережу"

Я й не дуже засмучуюсь.
Це було неочікувано для мене,я врешті решт знала — його вб'ють!Але я очікувала,що він буде страждати так само як і я.Гниючи в камері до смерті.
Кладу газету назад на прилавок й потираю пальці.Звертаю увагу на продавця,він уважно слідкує за моїми діями.Його лице здається злим,він намагається видавити посмішку,але навіть не акцентує на мене ніякої уваги.Скоріше він слідкує за моїми діями.Як тільки я кладу те,що взяла на місце.Він роздратовано бубнить,щось собі під ніс.Його лице стає ще більш роздратоване а на лобі виступають зморшки,їх чимало.По його реакції можна зрозуміти,що я не перша хто так робить.Він гріє руки об стаканчик з чаєм.Відбиваючи власний ритм.Середина осені як не як,майже всі одягнуті в куртки або пальто.Мені не настільки холодно,я витривала до погоди в цілому.
Потрібно сказати "дякую" моєму татечку,який викидав мене взимку в одних лишень шортах та футболці.Як непотрібний мусор.Це він пояснював тим,що загартовує мене до різних погодних умов.

***
Він жбурнув мене в сніг наче шмат м'яса.Я підбігла до дверей.Два охоронця дивились кудись вдалечінь навіть не помічаючи мене.
—Побудь тут трохи!Тобі потрібно привикнути — зауважив грубий монотонний голос,він захлопнув двері перед моїм лицем.
—Тато!Тато!Пусти! — кричала я підбігаючи ближче.
Один з охоронців підняв мене наче я важила близько 20 кілограм.Я помітила його чисто сірі очі і через секунду він відкинув мене назад.