...Шукайте тих, з ким добре і
мовчати,
І голосно сміятися з дурниць.
Хто буде вас такими поважати,
Які ви є - до краю, до дрібниць....***
— Хей принцесо, вставай!— я чула його тихий шепіт прямо в мене над головою.Він делікатно забрав декілька пасм темного волосся з мого лиця.І погладив мою щоку.Через декілька секунд мої очі відкрились і я побачила Джеймса, який стояв навпочіпки біля мого ліжка, він усміхався мені.Я спочатку не могла зрозуміти хто це — його довге волосся, яке він збирав в хвостик.Воно..його просто не було.В нього була коротка стрижка і чесно кажучи мені так подобалось навіть більше.Я повільно піднялась, повністю не відкривши очі, я була дуже сона.Тіло хотіло впасти назад на тепле ліжко лицем в подушку і закритись ковдрою від усього зовнішнього світу.
— Ти постригся?! — я з цікавістю розглядало його нову зачіску.Легенько доторкнувшись рукою до його волосся.Чи означали ці зміни те що він почав нове життя після того як ми вчора переспали.Для мене точно, я любила його і готова була віддати за нього життя.
— Тобі не подобається? — він перехопив мою руку цілуючи тильну сторону.Його котики рота розтягнулись в саркастичній усмішці, а очі примружились
— Не те щоб мені не сподобалось, — я запнулась роздумуючи над відповіддю — просто для мене дуже незвично, так тебе бачити.— Я усміхнулась йому у відповідь і клянусь, це був самий найкращий момент в моєму житті.Поки його не зіпсувала легка біль в животі, коли я підібрала ноги під себе.Я злегка скривилась.
— Болить?! — я мовчки кивнула йому у відповідь.Він доторкнувся кінчиками пальців до мого живота, запхавши руку під футболку.Я зашипіла і трохи прикусила губу.
— В тебе холодна рука. — я розсміялася і забрала волосся з лиця.Його рука ковзнула вище, погладжуючи мене по животі.
— Вибач.. — він швидко поцілував мене в живіт.І глянув знизу мені в очі.Ця біль могла бути через два фактори: я була психологічно не готова, що не може бути дійсністю.І другий він розтягнув мені суглоби, чи звʼязки.Щось одне з двох, варіант з відповідей до якого я склоняюсь більше всього і вірю в його правдивість, другий.
— Воно пройде.Джеймс, пускай мені треба в душ. — я грайливо штурхнула його рукою.Він посміхнувся мені, а потім став абсолютно серйозним.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Тільки Він і Вона: у Всесвіті Жорстокості
FanfictionЯ дочка Олександра Пірса й Христини Берест.Народженна 1993 року 23 березня під повним місяцем. Яка з самого дитинства було приречена на жорстокість та вбивства. Я ненавиджу його.Для нього я просто річ без емоцій та почуттів. Він тренував мене і виро...