Тільки Він і Вона: у Всесвіті Жорстокості

Частина • 30

— Що з тобою?! — я сіла в машину і закрила двері, відкриваючи вікно.Я боялась втратити свідомість в неї на очах.

— Я...я розповім тобі, коли ми доїдемо додому.Будь ласка.. — я відчувала як після неконтрольованого пориву відчаю, мене наповнює нова емоціє.І здається вона закипає і видніється через краї посудини.Злість те що я відчувала до всього, що якось існувало, було присутнє, мало сенс, те що воно ходило, дихало, чи то літало.Все зараз для мене було огидним.Все до чого я доторкалася, чула, відчувала.
  Наташа не зважилась розпитувати мене далі, що сталось.Я і сама не знала що сталось, здається, я покохала хлопця з якого знущався мій батько, потім переспала з ним, а через деякий час дізналась, що він вбив мою маму і сказала що більше не хочу його бачити.Хоча сама думаю і казала, те робив не він.
  Сліз не було від слова зовсім, вони просто разом засохли на моєму лиці, наче по клацанню пальців.Наче по клацанню пальців світ зупинився навколо мене, ніщо не мало будь якого сенсу.Все зупинилось, здавалось лише годинник, годинник в його квартирі, який неприємно клацав, я чула його в голові поміж шуму.А може це просто стукіт мого серці і я вже сходжу з розуму.
  Я закрила нарешті вікно, відчуваючи перший раз холод після його знущання, але наді мною.Притуливши голову до скла автомобіля, я важко не природньо дихала вдихаючи все повітря через рот.
  Наташа підозріла поглядувала на мене час від часу, можливо переживала.Чи то не хотіла потім возитись з трупом і розповідати копам, що в мене раптом зупинилось серце.

  Вона припаркувала машину біля свого дому і вийшла з машини відкриваючи мені двері.Я стала ногою на сніг і цей приємний хрускіт вивів мене з власних думок.Наташа взяла мене під руку і повела всередину.Там було дуже тепло, надто тепло.Мені стало жарко і я зняла шкіряну куртку кидаючи її на диван, де я мала б сісти.

— Ну розказуй що вас там сталось? — вона важко зітхнула і сіла біля мене на диван простягаючи мені чашку чаю.Дивуюсь їй весь час, як вона встигла ми тільки прийшли?

— Давай щось міцніше. — протягнула я облизуючи губу.Вона розуміючи кивнула.І підійшла до шафки на кухні дістаючи пляшку скотчу.

— Атмосфера загострюється. — прокоментувала вона і протягнула мені склянку, я трохи відпила.Горло приємно обпекло

— Чи це я така невезуча.Чи в життя кончені сценаристи. — почала я зітхаючи.Я крутила склянку в руках роздумуючи як правильно виразитись.