Тільки Він і Вона: у Всесвіті Жорстокості

Частина • 33

Коли б тобі бажав я сліз і муки, І кари найстрашнішої бажав,
Я б не викручував твої тендітні руки І в хмурім підземеллі не держав...
(Василь Симоненко)

—То ж ти говориш, що це в тебе від мами? — Старк зняв рукавиці і викинув їх в сміттєве відро поряд з собою.В цій лабораторній-майстерні творилась така атмосфера, що притягувала ще за декілька метрів.Мені надзвичайно подобалось як тут все влаштовано.Увійшовши до лабораторії, ви опиняєтеся в ковзанці науки та технологій.Експериментальні столи переповнені пристроями та прототипами, що майже чарівно трансформують ідеї в реальність. По всій кімнаті розставлені високотехнологічні пристрої, а комп'ютерні екрани відображають потоки даних та розрахунків.За стіною, в арсеналі чекають винаходи для захисту світу від будь-яких загроз.Я уважно слідкувала як Старк передавав пробірку з моєю свіжою кровʼю Беннеру в руки.Багряно-червона кров, ще перетікає від стінки до стінки.

— Да.Мм, в неї був дар телепату, але не вроджений, а від сиворотки яку їй вкололи добровільно.Я не знаю скільки їй точно було років, але я точно народилась, коли ця сиворотка була вже в ній. — Старк уважно слухав мене записуючи щось на екрані.Я повільно опустила голову вдихаючи повітря через ніс.Я не знала чого очікувати і як взагалі на це реагувати.Переводячи погляд на наклеїний свіжий пластир прямо на колотій вені.Я стисла губи в тоненьку лінію і глипнула на Джеймса і Стіва, що стояли осторонь й тихо говорили один між одним.Я ловила часті погляди Бакі, що скоріше всього перевіряв чи не завдають мені шкоди і просто кивав у відповідь.

— Ви троє можете йти в кімнату зборів.Ми прийдемо буквально через двадцять хвилин до того часу аналізи і висновок будуть готові. — я мовчки встала з крісла і пішла на вихід, захватуючи з собою бомбер.

— Дякую Старк! — подякував Стів.Тоні потер носову перегородку і беззвучно провів нас трьох довгим без емоційним поглядом.Хоча я знаю що ці двоє не дуже ладнають.Як мінімум по розповідям Джеймса, та ніякої напруги між ними не відчула.Думаю, що я ще багато дізнаюсь хоча б з історій Наташі, яка знає все про всіх.

— То ж телепат...? — запитав невпевнено Стів йдучи поряд.Я трималась за Джеймса, що приобіймав мене за плече.Чорні джинси, ботинки, водолазка, але без горла.Чудовий вибір і мені дуже подобалось.Було важко відвести від нього погляд.Та я переборювала себе інакше це б виглядало так, наче я його дурна фанатка.