«Тайм-аут/TimeOut»

Розділ 10

Дамір

— Рано, чи пізно. Це зробить хтось інший, якщо не ти... - сказала вона із впевненістю.

— Не сьогодні.

— Якщо не сьогодні, то, і ніколи. Ти втратиш, цю можливість.

Я досі був в рушнику, і вона прекрасно відчувала мій стояк. Чорт.

Це дівча, грає, але не знаючи в яку гру.  Знову вп'явшись в її вуста, я  повільно спускав свої поцілунки нижче до шиї та ключиць, залишаючи рожеві сліди. Однією рукою я бавився з резинкою її трусиків. Через тканину я легенько потер клітор великим пальцем,  вона видала тихий стогін та розвела ноги ширше.

Вона зведе мене з глузду, і я стану одержимим нею!

Проводячи свої маніпуляції над її клітором, я повільно спускав свої поцілунки до її цицьок. Вона мимовільно прикрилась руками.

— Тобі немає чого соромитися, ти ідеальна. - наклонившись до її вуха прошепотів я збудженим голосом.
Вкусив її за мочку вуха, все ще поглажуючи її в низу. З її вуст  злітали тихі стогони.

— Розслабся. - прошепотівши для неї. Забрав її руки від грудей, і закріпив їх у неї над головою.

Продовжив новий слід поцілунків.
Її соски були настільки твердими від збудження, що це було моєю спокусою провести по них язиком.

— Мм... - простогнала вона.

Я круговими рухами язика облизував її соски, увібрав одного до рота, і почав його посмоктувати.  Покушувати. Облизувати. Смоктати. Дмухати. Кожен раз у іншій послідовності.
Я відсунув край її трусиків, зупинившись двома пальцями біля її тугого отвору.

— Ми все ще можемо це зупинити. - сказав я.

— Боже, Даміре. Продовжуй. - мовила вона низьким тоном.

Я увійшов у неї двома пальцями, від не очікування вона тихо захникала.

— Все гаразд? - поцілувавши її в губи,  запитав у неї.

— Так... - тихо сказала вона.

Коли вона розслабилась, я повільно почав рухати пальцями в середині задіваючи її точку G. Вона вигнулась під моїми пальцями, штовхаючи стегнами у ритм пальцям. Коли її оргазм був зовсім близко, я вийняв свої пальці з неї, на що почув розчарований стогін і незадоволення. Це просто рай для моїх вух. Кожен її видих, стогін...

—  Бедфорд як же я тебе ненавиджу. - піднімаючись на ліктях, прошипіла вона.

На що, я просто посміхнувся, та підніс до свого рота пальці, які щойно були в середині неї. Я хотів спробувати, яка вона на смак.

— Сучий ти син Бедфорд. Ти хоть щось доводиш до кінця? - сказала вона піднімаючись з ліжка, та подивилася на мене незадоволеним поглядом.

— Вибач, не сьогодні кицю. - відповів для неї я, взявши одяг щоб одягнутися.
І було б не погано, зняти  напруження. Але не з нею, вона занадто чиста для цього.

— І ніколи більше, ти свій шанс утратив. - ображено мовила вона.

—  Кошеня вміє ображатися? - посміхаючись запитав у неї.

-— Пішов нахрін, Бедфорд. - сказала вона направляючись до дверей.

— Куди ти?

— Подальше від тебе, і де мої очі не будуть тебе бачити. - сказала Міра, гримнувши за собою дверима.

Як би мені не хотілося тебе трахнути, але принцип не торкатися тебе, переборов бажання.

Пробач, my ambra... Бажання звісно затуманює розум, але потрібно вчасно зупинитися.