Раміра
На годиннику було приблизно четверта година ранку. Я прокинулась через те, що збоку від мене був дуже великий рух. Я потягнулася до світильника, який стояв на тумбі поряд з ліжком.Я увімкнула лампу, і повернулася до Даміра.
Я побачила що простинь під ним була зім'ята та мокра, його кинуло в холодний піт та трусило так ніби від якоїсь тривоги.
Вираз його обличчя, видавав страх і занепокоєння.
Я підсунулась до нього, і легенько вдарила своєї долонею йому по плічку.
Але він на це не реагував.
— Даміре, будь ласка прокинься. - він не реагував на мій голос.
Через декілька моїх спроб, я все ж таки його розбудила.
Дамір кинувся відірвавшись від подушки, важко дихаючи він перевів свій зляканий погляд на мене.
У його очах був страх і занепокоєння.
— Раміро? - захриплим від сну голосом запитав він у мене.
— Так, Даміре. Я тут поряд із тобою. Ти налякав мене.
— Я... я... я.. пробач принцесо, за те, що злякав тебе.
— Нічого, мені не вперше таке. Давно це із тобою відбувається?
— Кожної ночі або під ранок. Мені сниться один і той самий кошмар, з минулого, вже більше як 10 років.
— Із чим це пов'язано?
На його обличчі з'явилася біль, страх, і вагання.
— Якщо ти не готовий це розповісти, змушувати тебе не буду.
— Дякую. - пошепки подякував він.
Я підсунулась ближче до його, сперлась об спинку ліжка і притягнула Даміра у свої обійми.
Дамір пригорнувся до мого оголеного тіла, поклав мені на груди свою голову.
Я запустила свої пальці у його волосся, і повільно масажувала шкіру його голови.
Дамір трохи заспокоївся і заснув у мене на грудях.
Я кілька хвилин, дивилася на його та гладила по голові.
Я і незрозуміла як заснула, під звук Дамірового сопіня та рівного дихання.
***
Я прокинулась від звуку будильника.
Припіднялась на ліктях, протягнула руку і виключила будильника.
Дамір ще спав. Він за цих декілька годин, спустився нижче. Його голова лежала на моєму оголеному животі, його одна рука лежала у мене на грудях, а другою він зжимав мою праву сідницю.
Однією рукою я потягнулася до подушки, на якій спав Дамір. До того, як його подушою стала я.
Я мала взяти край подушки у свою руку, але вона зависла в пару міліметрів над нею. Я важко вдихнула повітря у свої легені.
Я відчула, як Дамірова рука опинилася між моїми ногами, та як він легенько провів пальцем по моїм половим губам.
ВИ ЧИТАЄТЕ
«Тайм-аут/TimeOut»
أدب نسائيЖиття складне, і ніщо не буває легким. У ранньому віці для героїні довелося пережити багато проблем, які звісно залишили після себе не загояні рани. Вона була білою вороною, на фоні інших. Єдина її мрія була, повернутися через декілька років до рід...
