Леон
Я дістав пляшку елітного віскі, та розлив по склянках, добавивши туди лід. Підійшов до столу, поставив одну склянку перед Даміром, а свою порцію я залпом випив лише за один ковток, висушивши склянку від янтарної рідини.
— Бачу, не в одного мене сьогодні є бажання добряче напитися. - мовив Дамір, вказуючи на мою вже пусту склянку з під віскі.
— Ну без алкоголю я просто не зможу все розказати.
— Ти так кажеш, ніби скоїв тоді дуже велику помилку.
— Можливо і не скоїв, але точно причинив для неї біль.
— Хто вона?
— Дівчина, яку я кохав, і кохаю дотепер.
— Окей, із тебе я її ім'я точно не витягну, допоки сам не зрозумію, хто вона.
— Я її знаю?
Я лише кивнув головою, не мовивши ні слова.
— Наші батьки мали дуже хороші дружні відносини, і так виходить що ми ще з дитинства знали одне одного. Ми проводили дуже багато часу разом, гуляли, були майже як нерозлий вода. Інколи навіть грав для неї на гітарі, а вона із зачарованим поглядом дивилася на мене та слухала.
Десь приблизно у юному віці вона почала проявляти до мене симпатію. Перший час я морозився, просто все було через її вік. Для неї було всього п'ятнадцять років, в нас із нею різниця в чотири роки. І чесно кажучи я боявся, боявся що такий дев'ятнадцяти річний хлопець як я, зможе лише її зламати, а не подарувати для неї те, що вона хотіла.
Тому, я всілякими способами намагався кожного разу від неї віддалитися. І в мене були такі можливості..Я змовк.
— Тоді я саме навчався у коледжі і приїздив у рідне місто раз в місяць.
Кожного разу я розумів, що вона відчуває мою байдужість та холодне ставлення до себе. Але вона завжди знаходила якусь причину, щоб залишатися зі-мною на одинці.
Під час однієї із цих спроб, та після нашої із нею розмови, я все ж таки здався. Не те, щоб я був до неї зовсім байдужим, я просто робив вигляд, що я в ній не зацікавлений.
Наша розмова із нею тоді зайшла надто далеко, та ми двоє були ініціаторами цього.
Але я тоді саме вчасно зупинився не дозволивши для себе, лишити її невинності.
Згодом, як я мав покинути її кімнату, вона на останок викрикнула мені у спину слова, які глибоко засіли у моїй голові:
ВИ ЧИТАЄТЕ
«Тайм-аут/TimeOut»
ChickLitЖиття складне, і ніщо не буває легким. У ранньому віці для героїні довелося пережити багато проблем, які звісно залишили після себе не загояні рани. Вона була білою вороною, на фоні інших. Єдина її мрія була, повернутися через декілька років до рід...