Постріл

Розділ 4

Рафаель

3 роки тому

— Ця дівчина... грьобана маленька пані була цнотлива, - я поглянув на картину на якій виднілась блідо-рожева велика пляма.

Я посміхнувся до себе, маленька брехуха одразу ж втекла. Не встиг я заховати член як почув, що двері захлопнулися. Дівчинка, на ім'я Ґабі ще не знає, що я люблю вести охоту на свою здобич.

Я привів себе до ладу і повернувся до зали. Тут було неабияк скучно. Леді, яких продавали на йобаному аукціоні мені були зовсім не цікаві. Та я став як вкопаний побачивши, що моя маленька пані стояла на сцені, до чортів перелякана і бліда.

— Отже, познайомтесь друзі. Наш перший лот, молода цнотлива пані, яка знає понад 5 мов, на ім'я Ґабріела. Стартова ціна 2 мільйони доларів, - я ухмильнувся собі під ніс, коли почув слово «цнотлива». Ніхто в цій залі і гадки не мав про те, що її цнота тепер на картині, яку придбав Рафаель Мартінес.

Доки я поринав у свої думки почув слова від яких посмішка в мить зникла.

— 6 мільйонів доларів ПРОДАНО! Учаснику під номером 39. Вітаємо з покупкою!

— ТРЯСЦЯ ТВОЇЙ МАТЕРІ! - доки я розмірковував про її цноту старий збоченець купив її.

Я дивився як охоронець приставивши пістолет до її голови вивів Ґабріелу з зали.

— СЕМ! - я крикнув так, що він мав почути мене на іншому кінці світу.

— Раф ?

— Знайди мені старого, який купив тільки що ту дівчину. Я хочу її перекупити.

— Бос, але... , - я повернувся до нього та мій погляд повний люті мав йому все пояснити

— Я БЛЯХА ХОЧУ ЇЇ! ЗАРАЗ ЖЕ!

— Добре, я зрозумів ходімо я знаю, де старий Ендрю.

Ми попрямували до VIP зали, де в колі таких самих старих збоченців розважався Ендрю Скотт. Я зупинився та протягнув йому руку.

— Містер Скотт. Я Рафаель Мартінес у мене є розмова до тебе, - він піднявся та потиснув мою руку.

— Я слухаю тебе Мартінес, - в його голосі було стільки не поваги, що мені одразу захотілось навчити його як правильно зі мною розмовляти. Та я тут був не для цього.

— Ти придбав дівчину на аукціоні, я хочу її перекупити - я дивився йому прямо в очі та він розсміявся мені в обличчя.

— Я не продам її Рафаелю. Дівчина справжній скарб. Вона кожного дня смоктатиме мій член, аж до самої моєї смерті, а мені наскільки ти бачиш залишилось не так довго. Тож знайди іншу лярву, яку ти купиш, - він опустився назад в крісло та продовжив пити ром.

Я стиснувши зуби вже вхопився за пістолет, який лежав позаду мене. Я був готовий пристрелити цього старого мудака, але в цю секунду увійшов стурбований охоронець.

— Містере Скотт... еее... дівчина... - його погляд блукав залою він був наскільки наляканий, що мало не наклав в штани.

Старий піднявся зі свого місця.

— Що з нею ?

— Дівка втекла її ніде немає, - що блять? ці довбойоби не могли вгледіти маленьку дівчину? - Ендрю витягнув револьвер і в ту ж секунду куля полетіла між очей охоронця.

— Йолоп блять! Я скільки грошей втратив на цю маленьку хвойду ! Як тільки я знайду то вбʼю цю суку.

— Я куплю її в тебе, - промовив я дивившись в одну точку.

— Ти що не чуєш? Вона втекла бляха!

— Я куплю її в тебе та сам знайду! - я подивився на нього. На його обличчі був шок. — 7 мільйонів 77 тисяч доларів. Це все, що я тобі запропоную за втікачку.

— Чому така дивна цифра ? - ну цього він ніколи не дізнається.

— Це не твоє діло. Ти згоден чи ні ? - Скотт вагався та все ж потиснув мою руку.

Тепер маленька втікачка була моя! Я переможно посміхнувся і наказав Сему віддати цьому мудаку гроші та вийшов на вулицю.

— Раф дівка втекла навіщо тобі це ?  - Сем опустився на сходи та сів біля мене.

Я курив випускаючи дим та дивися як вітер обвиває листя на деревах.

— Мені похуй! - повернувся до нього. — Вона рано чи пізно знайдеться, а ще краще сама опиниться у мене в руках, - все що потрібно було від неї я вже взяв та між нами є інтрига. Щось що захоплює. Тож я чекатиму, коли вона повернеться у моє життя, а вона повернеться. Я впевнений.

— Я знаю тебе все життя та ніколи тебе не зрозумію. Майже 8 мільйонів доларів ти витратив на дівку, яку навіть не збираєшся шукати ? - він підкурив свою сигарету та піднявся.

Я глянув на нього знизу в верх

— Повір ти єдиний хто розуміє мене.

— То мені не шукати її ?

— Ні. Вона сама знайдеться, а коли знайдеться то вже ніколи не зможе втекти від мене.

— Добре, - він випрямився і знову з мого друга перетворився на молодшого Боса. — Бос нам треба їхати.

— Поїхали додому Сем. Я до біса сильно хочу спати! - ми попрямували до машини та рушили в Бостон.