Постріл

Розділ 25

Ґабріела

За увесь час, який я провела в цьому домі, жодного разу не була в кімнаті куди привів Рафаель. Ми спустилися в підвал та праворуч від дверей, які вели до рингу, були ще одні. Ті, які я б не помітила навіть якби знала, що вони там є.

Рафаель відчинив двері та жестом запросив мене увійти.

— О господи... , - я повернулася навколо, щоб роздивитися кімнату. В центрі стояло велетенське ліжко чорного кольору. Праворуч від дверей я побачила той самий акваріум з піраньями.

— Я думала ти жартував про акваріум, - Рафаель тільки посміхнувся та чемно чекав доки я роздивлюсь тут усе.

Кімната була повністю чорною, тільки червоне світло дозволяло розгледіти деталі.

— Що ти хочеш, щоб я зробила? - промовила пошепки.

— Роздягайся, - його дихання торкнулася моєї щоки.

Я тремтіла. Дуже сильно. Та все ж обережно обхопила язичок блискавки на сукні та потягнула в низ. Сукня торкнулася підлоги і я стояла повністю гола.

Мої трусики сьогодні залишилися сумувати у шафі.

Рафаель не промовив ні слова. Він стягнув сорочку і дістав із шафи... мотузки.

Трясця на що я підписалася?

— Ходи сюди, - Рафаель привʼязав один кінець мотузки до ліжка, а інший залишив. Теж саме зробив з іншого боку.

Я підійшла ближче та зупинилася біля Рафа.

— Лягай.

— Що... що ти робитимеш ? - мені було страшно. Та в одно час, я була досить сильно збуджена.

— Лягай, третій раз не буду повторювати, - я все ж виконала його наказ і розмістилася на ліжку.

— Я привʼяжу твої руки, - я кивнула.

Після того як мої руки були звʼязані я більше не могла поворушитися.

— Скажи, що тобі шкода, - Рафаель продовжував стояти біля ліжка і дивився в мої очі.

— Що ? За щ... , - він загарчав та в наступну мить опинився зверху. Рафаель міцно стиснув моє горло вдавлюючи мене в матрац.

— Скажи, що тобі блять шкода! - його безумні очі лякали мене. — Скажи, що не хотіла бути з ним минулої ночі! Скажи, що він змусив тебе, - кричав він.