Постріл

Розділ 41

Ґабріела

Біль у скроні змусила мене розімкнути повіки. Очі спіймали світло та стало нестерпно боляче. Рука потягнулася до голови і я притулила її до чола. Очі блукали кімнатою і я зрозуміла, що у своїй колишній спальні. Тут усе було так, як я залишила. Навіть безлад, який я натворила доки збиралася на той клятий бал. Якого чорта тут ніхто не прибрав ?

Я повільно встала та попрямувала до ванної кімнати. У дзеркалі на мене чекав сюрприз у вигляді кривавого шраму на чолі по росту волосся. До речі про волосся, моя шевелюра теж була вкрита кровʼю. Це виглядало жахливо та бридко. Я обережно вмила обличчя та витерла рушником. Коли кидала рушник до корзини, то поглядом натрапила на свої ноги, які теж були усі в ранах та порізах, де-не-де стирчало скло. Трясця це боляче. З тумбочки я взяла великий пінцет та перекис. Дуже обережно витягувала скло та промивала рани. Сльози стікали моїм обличчям і я не могла їх зупинити.

Закінчивши з цим повернулася до спальні. Двері в кімнату були відчинені, ніхто мене тут не замкнув тож я вийшла.

Усе тут було знайоме. Майже рідне. Хтось скаже, що тут не затишно. Холодні стіни, пусті кімнати та для мене це було найкраще місце у світі. Це була фортеця в якій почувалася в безпеці. Свого дому у мене ніколи не було та тут я почувалася саме так.

Я спустилася сходами та почула голоси з вітальні. Йдучи на звук я зупинилася у дверях вітальні.

— ... Коханий я хочу допомогти!

Лана

Я закипіла від ревнощів. Отже ж сука! Коханий ?! Цього разу я точно її вбʼю.

Рафаель лежав розкинувшись на дивані його голова відкинута на спинку і здавалося я чула важке дихання. Ця коза вмостилася з боку поклавши руки на його груди. Мій розпалений мозок вирішив помітити територію. Я попрямувала до них, навмисно тупотіла ногами й зупинилася навпроти Рафаеля.

— Ґабріела, - Раф підняв голову та зупинив погляд на моєму обличчі.

Не звертаючи жодної уваги на цю сучку я залізла йому на коліна осідлавши його та заховала обличчя в його шиї. Вдихнула рідний, солодкий запах.

— Ти в порядку, - ствердила я.

— Так, - видихнув він та його долоні лягли на мою талію притискаючи ближче.