Постріл

Розділ 16

Рафаель

Після ранкової розмови з сестрою мені було геть важко сконцентруватися на чому окрім її слів про те, що вона збирається поговорити з Ґабріелою. Якого біса все так складно? Та на це питання відповіді я не почув. Натомість стукіт каблуків пронісся сходами. Через мить я побачив Ґабріелу. Куди це вона так вирядилася ?

— Куди зібралась? - вона зупинилась відкидаючи довге волосся за спину.

— Хочу прогулятись невже це заборонено? - вона була до біса сексуальна та вираз її обличчя буквально слав мене нахуй.

— Не заборонено! З тобою поїде охорона і перш ніж ти хочеш це заперечити нагадаю, що без них ти з дому не вийдеш. І ти маєш повернутись за дві години. У нас будуть справи! - її брови злетіли в гору.

— Які ще справи ? Хочу нагадати тобі, що у нас із тобою не має ніяких спільних справ! Тож можеш піти в зад! - відштовхнувшись від дверей я підійшов ближче до неї.

— Ти поїдеш у вечері з мною! У тебе буде не велике завдання. - я бачив як її охоплює лють. Чому вона злиться? Господи, що я міг натворити навіть не бачивши її увесь день.

— Мартінес! Ти забуваєш, що я тут не для того, щоб виконувати твої забаганки тож будь добрий. Відвали! - вона збиралась вийти, але я перехопив її руку.

— Послухай мені все більше і більше набридає гратись з тобою і я швидко можу перейти до менш приємних методів спілкування. Тож якщо ти хочеш, щоб я і надалі був з тобою привітним ти не ставитимеш дурнуватих питань і будеш хорошою дівчинкою. - вириваючи свою руку Ґабріела поспішила до дверей покидаючи будинок не сказавши ні слова.

Ну нічого якщо вона вирішить зробити по свому, то мої хлопці притягують її додому вчасно. Я про це попіклувався. З посмішкою я попрямував до свого кабінету, де чекала гора не вирішених проблем однією з яких була Лана. Я і досі не придумав як вчинити із нею.

До повернення Ґабріели залишилося трохи менш як година. Охорона досі не дзвонила тож я вирішив, що вона не опиратиметься і приїде вчасно. Як відвів погляд від документів, які переглядав увесь десь і втомлено потер очі. Здається мені, що сьогоднішній вечір буде мало приємним. За дверима почулись кроки і я підвівся, щоб вийти з кабінету. Оминувши стіл я відчинив двері в той момент, коли двері кімнати Ґабріели зачинилися, але у нас була розмова, яку ми не закінчили тож я вирішив увійти. Відчинивши двері її кімнати я побачив як вона стягувала туфлі розщіпаючи застібку босоніжок вона глянула на мене.