Постріл

Розділ 32

Ґабріела

Після приїзду до клубу ми, як завжди, одразу пішли до гримерки, де нам підібрали костюми та поправили макіяж.

— Я не знаю, у мене погане передчуття, - від цього скручувало живіт.

— Заспокойся, все буде добре. Ти так хвилюєшся, наче вперше, - говорили Лексі, дивлячись на своє відображення у дзеркалі.

— Добре, давай просто зробимо це, - ми вийшли з кімнати та поступово чулися звуки музики та аплодисментів.

Алекса посміхнулася мені в знак підтримки, й ми розпочали танець. Я повільно обхопила руками та ногами пілон та підняла стан вище. Мої руки тремтіли, на чолі виступив холодний піт. Я не знаю, чи було це помітно, та я це відчувала. Алекса, як завжди, все виконувала бездоганно, кожен її рух був сповнений грації та еротизму. Вона була до біса сексуальна. А я? Я намагалася бути як вона. У мене все ще не так добре виходило співпрацювати з пілоном, але краще за всіх виходило танцювати біля нього. Тож, щоб не зганьбитися, я вирішила опуститися та рухатися без допомоги цієї височенної штуки. Моє тіло було майже не прикрите, тільки найінтимніші його частини, тому я еротично ковзала руками по грудях, стегнах та просто насолоджувалася собою. Щоб не чути тих всіх вульгарних висловів, я закрила очі та слухала тільки музику.

Коли музика стихла, я розімкнула повіки та повернулася, щоб швидше піти. Та коли зістрибнула з круглого високого підйому, мене раптом схопила сильна рука.

Ян

— Ти налякав мене! - я підстрибнула від несподіванки.

— Для тебе ще є робота, - холодно промовив.

— Що? Ти ж казав, що сьогодні тільки танець і ми зможемо піти! - я страшенно розізлилася, адже я хотіла як найшвидше піти звідси.

— Плани змінилися, - Ян оглянувся навколо та повернув погляд на мене. — Є один клієнт. Він не часто тут буває, проте... ти йому сподобалася і він хоче побачити тебе ближче.

— Приватний танець? - запитала, вириваючи руку з його хватки.

— Ні, він не хоче, щоб ти танцювала, просто побачити тебе, - якась маячня.

— Ти обіцяв, що не будеш змушувати трахатися з іншими, - просипала.

— А ти й не будеш, - рука Яна схопила мої щоки та міцно стисла, так сильно, що я зашарілася від болю. — Ти ж пам'ятаєш, що буде з тобою, якщо подумаєш щось таке утнути? - я кивнула.