Постріл

Розділ 42

Ґабріела

З моменту як ми повернулися в маєток Рафаеля пройшло три місяці. Увесь час я наче приклеєна до нього. Усюди з ним. Я чекала коли мені набридне ходи усюди за ним та це виявилося цікаво. Ми їздили на зустрічі, Рафаель вчив мене правильно стріляти та битись. А ще ми неймовірно багато трахались. Навіть те, що у будинку досі була Лана не так сильно вже дратувало мене. Одного разу вона застукала нас на кухні. Я лежала на прохолодному столі, а Раф наді мною. У якийсь момент противний голос Лани перервав моє задоволення. Було багато крику та плачу, але я не почуваюся винною.

У нас було багато не розвʼязаних проблем та поки що все стояло на місці. Часом я досі прокидаюся вночі від кошмарів та Раф спить поруч і вже не так страшно.

— Тобі обов'язково треба їхати ? - руки Рафаеля намагалися притягнути мене до ліжка.

— Це планова перевірка Мартінес і я не пропущу її, - я скинула руки чоловіка й він розчаровано видихнув.

Сьогодні я повинна пройти планове обстеження у гінеколога. Пам'ятаю день, коли лікар повідомив, що я більше не зможу стати мамою. Я була засмучена цим фактом, але згодом змирилася з думкою, що діти це не для нас. У нас буде інше життя.

— Я теж через годину поїду до офісу, - промовив Рафаель натягуючи на себе ковдру. — Сем має привести новини.

— Трейсі теж приїде ? - з надією запитала, адже дуже скучила за нею, а на звʼязок вона не виходила. Це було заборонено у нашому положенні.

— Ні. Сем одразу ж повернеться до неї.

— Гаразд, я пішла, - я востаннє поцілувала гарячі губи чоловіка і поїхала до лікарні.

Я лежала в кріслі та чекала, коли лікар почне говорити.

— Як себе почуваєте ? - запитав лікар стягуючи гумові рукавички.

— Та наче все гаразд, - промовила розглядаючи стелю.

— У вас трохи підвищений тонус, але це нічого, - я перевела погляд на лікаря.

— Тонус ? - перепитала.

— На такому терміні це часто буває, згодом все прийде в норму, - запевнив лікар.

— Про що це ви ? - ні. Будь ласка.

Лікар взяв якийсь папір та розглядав його після чого знову звернувся до мене.