Маг, що поїдає Книги

Розділ 49. Ем, а це їстівне (частина 1)?

Це була дійсно горда заява. Ця витаюча в темряві істота нагадувала собою женця, чиїм завданням було перетворення життя на смерть. Звичайна людина впала б в справжню паніку, почувши її слова.

- Ха, складно гавкаєш, кістяна псина!

- З чого плануєш починати, Тео?

Однак тріо зовсім не було приголомшене виглядом Старшого Лича. Це був гідний супротивник, який міг використовувати чорну магію 6-го Кола, але й вони не були слабаками. Серед них був справжній фахівець, який прагне стати майстром меча, учениця Майстра Синьої Вежі і власник гримуара. Таким чином, їхньої бойової потужності цілком вистачало, щоб протистояти некроманту.

Рендольф підняв свої мечі, тоді як посох Сільвії почав виділяти холод. Три людини миттєво перейшли у свої бойові положення, проте в цей же момент лич завдав першого удару.

Фу-у-у-у-у-у-ух!

Група завмерла на місці, проте ніхто з них не був відкинутий назад. Це означало, що сила трійці була порівнянна з міццю Старшого Лича. Ні, в деякому роді вони навіть були трохи попереду нього. В них була перевага у вигляді комбінації "три в одному", тоді як Старшому Лику довелося б відбивати їхні атаки одразу з кількох боків.

Чудовисько, що плаває в повітрі, зрозуміло, що перебуває в невигідному становищі.

- Хм-м-м... В цьому незнайомому тілі буде важко пристосуватися до вашої тривіальної сили.

Тим не менш, його голос звучав упевнено.

- Експеримент... В тебе унікальна сила, але, врешті-решт, ти всього лише маг 4-го Кола... Що ж, я поговорю з тобою пізніше.

В той час як слова монстра викликали в Тео хвилю нервозності, чудовисько несподівано вказало на нього, і з його кістлявого пальця заструменіла жахлива магічна сила.

- Зникни!

- Що?

Фігура Тео зникла, не залишивши в повітрі навіть тріщинки.

- Тео!?

- Роботодавець!

Приголомшені Сільвія і Рендольф вставилися на те місце, де стояв Тео.

- Просторова Трансформація...! - закричала Сільвія, із запізненням зрозумівши, що зробив Старший Лич. Цього заклинання було вельми непросто навчитися тому, хто тільки-но зійшов на 6-те Коло, проте некромант зумів виконати це без найменших зусиль.

- Правильно, - ще більш спокійно відповів Старший Лич, якому в одну мить вдалося порушити баланс сил, - Ця печера вже в моїх руках. Хіба я про це не говорив? Ви втратили свою можливість вбити мене. А поки ти оплакуєш його долю, відродися, мій слуга...!

Одночасно з цими словами з-під землі піднялося щось, формою схоже на людину.

Зламані обладунки і старомодний шолом, - це був лицар, що сяяв червоним світлом. Будь-хто, хто глянув на цю істоту, відчув би первісний жах, що виходив від цього лицаря-скелета.

Однак очі Рендольфа прикувалися зовсім не до страшного вигляду нежиті, а до двох мечів, які він тримав в руках.

- ... Цього не може бути!

Однак зображення вовків, що виють, на мечах чітко свідчило про те, що це були ті самі фамільні реліквії, загублені понад сто років тому. Також йому було знайоме й горизонтальне положення рук. Рендольф на мить завмер, а потім в його очах почав закипати гнів.

- Вб'ю... Я вб'ю тебе, незважаючи ні на що!

- Хо-хо! Ти думаєш, що зможеш взяти гору над клинками, з якими не впорався твій предок?

- Це не має значення, - коротко відповів Рендольф і став в бойову стійку.

Лицар-скелет відповів абсолютно тим самим. Він нагадував собою дзеркальне відображення найманця, хіба що був нежиттю, оточеною сірувато-похмурою аурою. Старший Лич подивився на протистояння двох мечників, після чого перевів погляд на Сільвію, що тримала в руках свій посох.

- Ти - видатний учень Майстра Синьої Вежі цієї епохи... Тіло, в якому я перебуваю, відчуває дивне почуття меншовартості порівняно з тобою.

Некромант справді був схвильований. А якщо бути точнішим, то так думав гримуар. Якщо в господаря тіла виникали негативні емоції, то збільшувався рівень ерозії.

І ось, дивлячись на свій майбутній матеріал для експериментів, він знав, що незабаром рівень ерозії зросте ще більше. Він перетворить мечника на дуллахана, а дівчину - на баньші.

- Іди, пограй зі мною.

- Що, якщо я не хочу? - холодно відповіла Сільвія, змахнувши рукою.

Одразу ж після цього повітря охололо, і крізь зал потекла магічна сила.

- Я поверну Тео.

Подальших розмов після її заяви не було.

А потім почалося ірраціональне протистояння Рендольфа і Сільвії проти лицаря-скелета і Старшого Лича.

***

Тим часом Теодор був підданий примусовому переміщенню і впав в невідомому місці.

Перед його очима була непроглядна темрява. Тео миттєво активував Світло, але темна мана, що плавала в повітрі, зменшувала його яскравість менше ніж до половини. Проте тьмяне освітлення було краще, ніж нічого.

Тео мимоволі ковтнув, побачивши куди він потрапив.

- Це місце...

Воно було досить замкнутим.ВУ кращому разі його можна було порівняти з однією з аудиторій академії. Проте в ньому зовсім не було вікон, і воно здавалося повністю закритим.

Оточений темно-червоними стінами, Тео не бачив жодного способу покинути це приміщення.

Єдиним, що говорило йому про те, що це за місце, був червоний кристал в самому його центрі. Це була основна кімната, серце самого підземелля.

Однак, замість того, щоб здивуватися тому, що його перемістили в основну кімнату, Тео більше був приголомшений ідентичністю червоного кристала, який був не чим іншим, як ядром підземелля.

З червоного кристала виходила величезна кількість чорної магічної сили. Це було запечатане життя Старшого Лича, його посудина життя.

- Він сховав своє серце в серці підземелля... Ось як він зміг використовувати Просторову Трансформацію!

Посудина життя... Це було джерело життя, в якому лич запечатав свою душу.

На відміну від звичайних личів, які гинули після знищення їхніх тіл, Старший Лич не вмирав незалежно від того, що з ним відбувалося. Навіть якби його кістки перетворили на попіл і викинули в жерло вулкана, в кінцевому підсумку він все одно б відновився.

Саме посудина життя була причиною того, чому два маги, Тео і Сільвія, зневірилися, усвідомивши, що їхнім супротивником був не хто інший, як Старший Лич.

Насправді не було причин боятися Старшого Лича, за винятком того, що він ховав своє життя за межами свого тіла. Розглядаючи це з погляду людської фізіології, це було наче витягнути серце з грудей і сховати його в найпотаємнішому місці. Але невже Старший Лич настільки боявся комбінації з трьох людей, що помилився, розкривши свою власну слабкість?

Однак причина виявилася куди простішою.

- Палахкотливий Снаряд.

Коли активація заклинання 4-го Кола була завершена, з руки Теодора випливло полум'я, що клубочилося.

Це була масивна вогняна куля, яка могла зруйнувати цілу скелю і відправити на той світ навіть тролів, що славляться своєю регенерацією! Найпотужніша атака, яку шанували всі без винятку маги Червоної Вежі, метнулася до червоного кристала.

Стрімка вогняна куля мала перетворювати на попіл усе, до чого торкалася.

Однак, щойно вона наблизилася до посудини життя, то просто безслідно зникла. Незважаючи на те, що Тео очікував чогось подібного, він із похмурим виразом обличчя пробурмотів:

- ... Прокляття.

Саме цей таємничий захист став причиною такого вчинку Старшого Лича. Він анулював всі атаки, нижчі за певний рівень. Згідно з історичними зведеннями, проти подібного могла спрацювати лише аура майстра меча або вогнева міць мага 7-го Кола.

Іншими словами, Теодор Міллер не мав жодних засобів для його знищення.

- Повернутися до решти... Це буде важко зробити. Я не знаю напрямку, і мені настане кінець, якщо я почну пробиватися крізь стіну, і на мене впаде стеля.

Його група помре, якщо він не зможе подолати захист посудини життя. Однак було занадто ризиковано створювати прохід, руйнуючи стіну. Тео перебував у ситуації, коли він абсолютно не знав, у якому напрямку перебувають його компаньйони, і він не знав, як глибоко він провалився. Швидше за все, він просто помре від виснаження, коли витратить всю свою магічну силу.

Ось чому Старший Лич замкнув його тут.

- ... Ну що, спробувати останній спосіб?

Здоровий глузд підказував, що не було жодного способу вибратися з цього скрутного становища. Тео не міг втекти звідси і не міг зруйнувати посудину життя.

Тео згадав, як він бився на турнірі, і дійшов певного висновку:

"Якщо я сконцентрую всю магічну силу, що залишилася, і пожертвую однією зі своїх рук, щоб згенерувати досить потужну Магічну Ракету... То вона, імовірно, зможе прорватися крізь захист посудини життя".

Синє світло вкрило руку Тео, і його кровоносні судини почали лопатися, коли він зосередився на генерації магічної сили, що виходить за межі його можливостей. Цього удару має вистачити, щоб пробити захист 6-го Кола. Таким чином, він спробував відтворити силу, що міститься в Магічній Ракеті, яку використовував сам Альфред Беллонтес.

Він міг втратити праву руку, але хіба це було не краще, ніж смерть?

Саме в цей момент...

- ... М-м?

В його голові сплив уривок розмови, і зібрана магічна сила тут же розсіялася.

- Проте нежить лише рухається завдяки магії. Вона не складається з мани і не є вмістилищем мудрості.

Це були слова Глаттоні. Але про що ще воно говорило?

- Є деякі винятки, але...

Розум Теодора почав працювати ще швидше.

Глаттоні не могло їсти зомбі та упирів, але водночас із задоволенням поїдало привидів. В чому ж була різниця? В присутності чи відсутності плоті? Ні, справа не в цьому. Якби все було так, то гримуар міг би їсти і духів, однак Глаттоні ніколи не виявляла інтересу до Мітри.

Отже, умова мала звучати приблизно так: "Чи є в цьому магічна сила або мудрість?"

- Невже?

Посудина життя, що містила безсмертя Старшого Лича, цілком мала відповідати цій умові! Тео несвідомо зробив кілька кроків вперед і підняв ліву руку. Посудина життя була сформована зовсім недавно і ще не мала здатності перехоплювати будь-які об'єкти, що наближаються.

І ця особливість мала стати для лича смертельною отрутою.

Співмешканець лівої руки Тео, справжній хижак, відчув свою здобич і витягнув язик!

- Оцінка.

І Глаттоні не обмануло очікувань Теодора.

+13 Посудина Життя Джованні (тип: магічне пристосування).

Це печатка, створена злісним розумом.

В посудині міститься душа Джованні, розбещеного чорною магією.

Печатка захищена негативним ресурсним контрактом. Він нівелює всі атаки нижче певного рівня і запобігає використанню на цілі просторових заклинань.

Поки існує ця печатка, Джованні буде частково безсмертним.

* Клас предмета: скарб.

* При поглинанні предмета Ви отримаєте велику кількість магічної сили.

* При поглинанні предмета будуть отримані деякі знання і майстерність Джованні.

* Час перетравлення предмета: три доби.

* При поглинанні, між Вами та ???? сформуються ворожі стосунки.

Після рідкісних і дорогоцінних предметів з'явилося щось із класом "скарб"!

Той факт, що Оцінка Глаттоні спрацювала як треба, свідчив про придатність посудини для харчування.

Тео швидко усвідомив цей факт і скомандував:

- З'їж його просто зараз!

В нього не було іншого вибору, окрім як згодувати його Глаттоні. Рендольф і Сільвія билися з могутнім личем без нього, і якщо він не поквапиться, то його товариші можуть опинитися в незворотній ситуації.

Можливо, відчувши тривогу свого власника, язик метнувся вперед зі значно більшою швидкістю, ніж зазвичай.

А потім він швидко проковтнув кристал.

Чавк.

В той момент, коли посудину життя Старшого Лича було з'їдено...

Ви поглинули "Посудину Життя Джованні".

Предмет має величезну кількість магічної сили.

Ви поглинули деякі знання і майстерність чорнокнижника Джованні.

...

Повне перетравлення предмета займе три доби.

Хтось невідомий зацікавився Вашим існуванням.