Маг, що поїдає Книги

Розділ 63. Друга місія (частина 3).

- Ти його знаєш? - запитав Вінс, побачивши реакцію Тео.

Теодор неохоче кивнув. Він занадто добре пам'ятав це обличчя. В певному сенсі, це був один з небагатьох людей, які допомогли йому в цьому місті. Людина була Чорним Торговцем, якого він відвідував, прагнучи заповнити нестачу своєї магічної сили.

І, природно, Тео добре пам'ятав, як його звуть.

- Каніс?

- ... Спасибі, що не забув, - стримано вимовив торговець із чорного ринку, Каніс. Він намагався вирватися з пут, що сковували його, але це було марно. Його маскування було деактивоване, і він не міг чинити опір силі заклинання.

- Це випадково не той Чорний Торговець, з яким ти мав справу? - здогадавшись, запитав Вінс.

- Так, він самий.

Тео вже розповідав Вінсу про цю людину, і професор ясно дав йому зрозуміти, що Чорні Торговці - представники темної сторони міських вулиць, яким не можна довіряти. Після тієї розмови Тео перестав відвідувати Каніса. Він міг отримати артефакти за допомогою Вінса, а тому не мав ані найменших причин ризикувати.

- Вибачте, ви можете хоча б послабити тиск? - перервав їх Каніс.

Два маги розмовляли, але чари, активовані ними, досі продовжували діяти. Навіть навпаки, його міць продовжувала накопичуватися, від чого по лобі торговця вже почав текти піт. Магічна сила Тео посилилася після завершення 5-го Кола, і тепер він цілком міг придушувати навіть деяких користувачів аури.

Тео почув прохання і подивився на Вінса. Однак той рішуче похитав головою.

- Ні, для початку нам потрібно дізнатися, чому він стежить за нами, - сказав Вінс. Потім схопив Каніса за шию і пригрозив, - Але май на увазі. Я добре знаю таких покидьків, як ти. Якщо я почую хоч слово брехні, я вирву твоє очне яблуко і продовжуватиму позбавляти тебе органів, доки ти не здохнеш від втрати крові. Ти розумієш, що це не просто погроза, вірно?

- Чорт, ти виконавець? - зковтнув Каніс, встановивши особу Вінса.

Навмисне вбивство у виконанні Вінса відрізнялося від жалюгідних залякувань, які лунали з вуст новачків. Він був експертом у галузі полювання на людей і був далеко не тим противником, проти якого міг піти Каніс. Виконавці Червоної Вежі розривали людей на шматки, не ворухнувши при цьому навіть бровою. Вони були природними ворогами тих, хто жив у світі беззаконня.

- Кхек, я розумію. Тільки відпусти мене. Під таким тиском, кхек, я не можу говорити.

- В тебе є тільки один шанс.

Після такого моторошного попередження, Вінс звільнив Каніса від заклинання, що сковувало його, і торговець поспішно зробив глибокий вдих.

Проте пальці бойового мага все ще залишалися в нього на шиї. Захоплення Вінса було настільки сильним, що Каніс навіть трохи посинів. Також це було попередження про те, що торговець може в будь-який момент втратити своє життя.

- Отже, ви здивувалися, чому я йшов за вами? - відкривши рот, хрипло запитав Каніс, - Це практично збіг. Молодий пан не приходив до мене майже два місяці. І ось, коли я випадково пройшов повз вас, я просто подумав про це як про можливість додаткового заробітку.

- Збіг? Схоже, ти точно хочеш позбутися ока.

- Зачекай! Будь ласка, вислухайте мене! - поспішно заволав Каніс, щойно з пальця Вінса з'явилося полум'я. Це була вельми пересічна погроза, але вона була надто страшною, оскільки виходила від виконавця Червоної Вежі.

- Я збираюся покинути цей регіон! Я думав, що поговорю з модим паном, і ми провернемо останню справу!

- Піти? Чорному Торговцю? - деактивувавши полум'я, перепитав Вінс.

Важко було покинути злочинну організацію, та ще й таку. Зазвичай, якщо така людина відбувалася лише втратою пальців, руки або ноги, то можна було вважати, що їй невимовно пощастило.

Чому ж Чорний Торговець, якого розглядали як одну з головних виконавчих осіб в злочинній організації, хотів її покинути? За таких обставин не дивно було б за кілька днів знайти його труп, що не піддається впізнанню.

Однак Каніс, очевидно, турбувався зовсім про інше.

- В цьому місті все пішло не так. Ці ідіоти в гільдії не знають, що творять, і самі собі риють могили. Я ніколи не очікував, що в Мелторі з'явиться рабство, і не хочу, щоб мене спалили разом із цими кретинами.

- ... Рабство?

- Я не брешу! Тиждень тому люди з Остіна таємно перетнули стіну! Рано чи пізно це спливе!

Обидва маги подивилися один на одного, ігноруючи зневірений голос Каніса. Можливо, організація, яка заправляла місцевим чорним ринком, безпосередньо була пов'язана з цією справою. І справді, навряд чи організація, яка не мала в Бергені жодних зв'язків, змогла б налагодити в місті щось на кшталт работоргівлі. Об'єднання зусиль із місцевою злочинною організацією явно було не позбавлене сенсу.

В такому разі від цього торговця явно міг бути толк. Маги обмінялися поглядами і дійшли взаєморозуміння з цього питання.

Зрештою, Теодор повністю деактивував магію, що утримувала Каніса.

- Розповідай. У всіх подробицях, - пролунав голос Вінса, перш ніж Каніс встиг насолодитися відчуттям свободи.

***

Покинувши провулок, троє людей попрямували до певного місця призначення.

Воно було поза досяжністю для сторонніх поглядів і цілком підходило для того, щоб вислухати таємну історію. Це був магазин Чорного Торговця.

Скрип.

Двері відчинилися, супроводжувані скрипом погано змащених петель. Каніс увійшов до магазину першим. Слідом за ним пішов Теодор, оглядаючи внутрішнє оздоблення крамниці.

«Минуло вже два місяці... Довго ж мене тут не було».

Проте, практично нічого не змінилося. Товари нагромаджувалися в абсолютно хаотичному порядку і були вкриті пилом. Навіть під ногами можна було виявити якесь барахло. Каніс витягнув один зі стільців, штовхнувши по дорозі пару залізяк невідомого походження. Їм знадобилося близько п'яти хвилин на розчищення цього звалища, щоб було достатньо місця одразу для трьох людей.

- Сідай.

Маленькі стільці виглядали безглуздо для трьох великих чоловіків, але атмосфера злегка охолола.

- Забудь про коротку розмову і розкажи нам всю історію від початку і до кінця. Я вирішу що з тобою робити залежно від цінності наданої інформації.

- Ух, як кровожерливо.

Зайшовши у звичне для себе місце, Канісу вдалося трохи заспокоїтися, але слова Вінса знову змили з нього всю розслабленість.

Теодор також не виявив м'якості. Якщо Каніс починав жартувати, Тео просто відводив очі.

- Вам потрібна інформація, пов'язана з рабством? А також місцезнаходження людей з Остіна і всі їхні таємниці? - здогадавшись про те, чого хочуть маги, запитав Каніс.

- Хіба я не сказав тобі викладати все, що знаєш?

- Буду чесним. Мені небагато що відомо.

В кімнаті запанувала тиша. Це було наслідком підвищеного тиску через витаючу в повітрі ману, що реагувала на повороти кіл двох магів. Каніс знав, що буде саме така реакція, але він не міг сказати їм, що нічого не знає.

- Моє головне правило - ніколи не лізти в ризиковані афери. Інакше моє життя буде наражатися на небезпеку. Отже, я зібрався тікати з цього міста.

Каніс був обережною людиною, яка ніколи не приймала вигідну угоду, не переконавшись, що все чисто. І якби він був безпосередньо залучений до работоргівлі, то Вінс, замість розмови, обрав би тортури і без найменших вагань тут же позбавив би його обох ніг. В якомусь сенсі він був просто розважливою людиною.

- Отже, я пропоную угоду.

Коли Каніс говорив слова, підготовлені в його голові, по його спині стікав піт.

- Я дістану вам всю необхідну інформацію. В обмін на це я хочу отримати вашу допомогу.

- Ти думаєш, що в твоєму становищі можна про щось просити?

- Вибачте, але на карту поставлено і моє життя теж. Ви трохи дізнаєтеся, якщо почнете катувати мене. Подумайте про це як про можливість отримати цікаву для вас інформацію за дріб'язкову суму грошей.

Слова Каніса не були позбавлені сенсу. Рабство ще не було розкрито, а тому малоймовірно, що їм вдасться все з'ясувати вже до сьогоднішнього вечора. Можливість використання інсайдерської інформації була цілком непоганим шансом. Для Каніса, який зміг би отримати нову особистість і трохи грошей, це теж було вигідно.

Питання було в тому, чи варто йому довіряти. Вінс холодно подивився на Каніса. Зі свого власного досвіду він знав, що не варто довіряти словам злочинця. Крім того, ця людина знала деякі факти про його учня, а тому за ним потрібно було стежити ще пильніше.

- Як я можу тобі вірити? Ти можеш зрадити нас, щойно зустрінешся з організацією. Хіба в тебе є якісь гарантії того, що твої слова - більше, ніж просто вигадка?

- Те саме стосується і вас. Я не думаю, що виконавець виконає свою обіцянку для такої людини, як я, - вимовив Каніс, глянувши на Теодора.

Тео знав, як виправити цю ситуацію. В минулому їхні стосунки теж почалися з того, що жоден із них не довіряв іншому. Оцінювач запропонував угоду, згідно з якою Чорний Торговець отримав би значний прибуток. Проте Каніс був серйозно стурбований настільки підозрілою пропозицією.

Як наслідок, їхні довірчі відносини були побудовані на одному-єдиному доступному способі.

- Ти хочеш використати Сувій Обітниці?

- Ну, можна й так, - усміхнувся Каніс, почувши потрібні слова.

Сувій Обітниці був засобом накладання один на одного певних зобов'язань, і його ефект застосовували незалежно від того, чи була ця людина злочинцем, чи посадовою особою вежі магії. Зрештою, артефакти не могли визначити статус людини і її становище. В будь-якому разі, словесним обіцянкам ніколи не варто було вірити, а тому Сувій Обітниці дозволяв вести діалог із гарантією дотримання домовленостей.

Вінс із запізненням зрозумів наміри Каніса і розсміявся.

- Одна з навичок щура - підготувати собі дірки, в які можна втекти.

- Вважатиму це за комплімент. Якби я не викопував подібні дірки, то моє життя могло б вже давно добігти кінця.

- Але не варто помилятися. Ти розумієш, що цього недостатньо? - знову усміхнувся Вінс.

На перший погляд його пропозиція здавалася сприятливою, проте в ній крилася прихована лазівка. Якщо він зазнає невдачі, для двох інших людей настануть куди більш негативні наслідки.

Каніс зрозумів це і, врешті-решт, вимовив:

- Чорт забирай, я заплачу аванс.

Він піднявся і, озирнувшись, зітхнув.

На цьому звалищі нагромаджувалися і підроблені, і дефектні, і навіть прокляті елементи. Серед них було багато речей, які Тео вже встиг оцінити, але також і тих, які ще не пройшли через його руки. Теодор не знав, яка їхня якість, але кількість товару тут була просто величезною.

Власник магазину, Каніс, кивнув на полиці з товарами і похмурим голосом вимовив:

- Бери що хочеш.

- А-а?

Теодор не зовсім розумів його слова.

Проте, він не почув, і Каніс, з нотками жалю в голосі, знову повторив:

- Я віддам це все тобі, тож бери, що хочеш.