Маг, що поїдає Книги

Розділ 75. Традиційний герой (частина 1).

Елленоя була здивована тим, що монстр раптово зупинився. Теодор, своєю чергою, поділяв почуття з Глаттоні, а тому чув їхню розмову.

Їхні голоси, що звучали в низькочастотному діапазоні, були далекі від ніжних. Відраза, яку вони відчували один до одного, була явною і неприхованою.

- Ти все ще одержимий нижчими мавпами. Ганебно класифікувати тебе як один із семи гріхів. Чого гідні ті, хто покладається лише на час і удачу? - промовила Супербія голосом, сповненим презирства.

- Безпека та інтелект - це поняття, які купа м'яса, подібна до тебе, ніколи не зрозуміє, - не відступала Глаттоні, яка, як і завжди, була вельми хороша в словесних баталіях, - Неважливо, як багато ти збираєш і поєднуєш в собі генетичних даних, ти, як і раніше, обмежена живими істотами. Ти - всього лише невдаха, яка відмовилася перевершити свої межі. Збирати найкращі частини живих істот - хіба це не уподібнення хімері?

- Ти помиляєшся! - зарозуміло вигукнула Супербія.

Тепер діапазон частот був ще нижчим, від чого Тео та Елленоя відчули дискомфорт і опустилися на землю. Нечутний для вух крик зламав їхній дух. Загроза, яка містилася в ньому, була порівнянна зі Страхом Дракона, про що згадувалося лише в забутих легендах.

- Кха! - кашлянув Тео, сплюнувши трохи крові.

Після ударної хвилі тепер його кола зазнали випробування криками Супербії. В людини, не навченої магії або володінню аурою, від подібного просто зупинилося б серце.

Сама сутність противника була іншою.

"Чорт забирай! Та що це за тварюка така? І чому вона нападає на нас!?" -вирвалося назовні уявне істеричне запитання Тео.

- Гримуар автономного маневреного типу, Супербія. Як і я, він входить до набору «Семи Гріхів». Якщо атрибут, який позначаю я, - «Обжерливість», то це - «Гординя». Вона «фахівець з узурпації створінь» і складається з тих, кого з'їла.

Як і завжди, Глаттоні не стала зволікати з чіткою відповіддю.

Тео швидко вибрав кілька ключових слів і поставив інше запитання. В нього було відчуття, що ця інформація визначатиме його з Елленоєю життя і смерть.

"Узурпація створінь? Значить, в цьому полягає сила Супербії?"

- Правильно.

Теодор слухав, не пропускаючи жодного слова.

- Якщо я - гримуар, що збирає магічні книги, то цей гримуар збирає істот. Він має здатність зберігати генетичну інформацію про поглинених ним створінь незалежно від їхніх індивідуальних характеристик. Коли він з'їдає той чи інший зразок, то отримує можливість відтворювати його вроджені риси.

«Вроджені риси?»

- Наприклад, регенерація троля чи мускульна сила огра.

Цього пояснення було цілком достатньо. Коли Тео зрозумів силу Супербії, на його обличчі з'явився переляк.

Супербія мала можливість їсти інших і отримувати їхні найкращі якості! Вона не поступалася здатності Глаттоні витягувати сутності з магічних книг або магічну силу з артефактів. Ні, можливо, це було навіть краще, коли справа доходила до битви.

Ба більше, виходячи з її жахливого вигляду, Супербія явно могла відтворити не одну, і не дві риси.

«Скільки рис вона може використовувати одночасно?»

- Хм.

Глаттоні на мить подивилася на Супербію, після чого відповіла:

- Вона вже розблокувала чотири печатки. Прямо зараз їй доступно п'ять комбінацій. Користувач, невже ти хочеш битися з Супербією?

«А який в мене вибір?»

- В цьому немає потреби. Вона прийшла не для того, щоб з'їсти нас.

- Що?

Остання репліка прозвучала вже не від Глаттоні, а від Супербії, яка про щось замислилася.

- Що ж, добре. Проте ця балаканина - марна трата часу.

Потім вісім ніг Супербії почали рухатися вперед. Коли потворна істота почала наближатися, Тео, природно, став перед Елленоєю і підняв свою магічну силу. Сенсорне сприйняття Тео підказувало йому, щоб він негайно втік, але людські інстинкти змушували його діяти. Він просто не міг втекти після того, як згадував про магів, які пожертвували своїми життями.

- Що ти робиш, Глаттоні? Я прийшов, щоб з'їсти вищого ельфа. Мені не цікава ця мавпа, - призупинившись, запитала Супербія.

- ... Не сміши мене, - проігнорувавши спазми жаху, що накочувався, твердо заявив Теодор, - Я нічого тобі не дам.

Це було мужнє рішення, яке заслуговує на овації.

- Тоді ти помреш.

Хижак без найменших вагань засудив його до смерті.

Супербія змінилася в одну мить. Її вісім павукових лап перетворилися на чотири кінські ноги, а верхня частина тулуба перетворилася на дивну суміш сарани і коника. Істота змінила одразу три свої риси: нижню частину вона взяла від кентавра; крила - від сарани; а здатність прискорення - від спригганів.

Вс-у-у-у-у-у!

Цей удар перевищував швидкість звуку. Звичайні кінські копита, в яких містилося достатньо руйнівної сили, щоб розірвати сталь, летіли в груди Теодора.

«Ну ось мені й кінець».

Тео був впевнений, що він помре від удару.

Його розум не міг навіть усвідомити швидкість прискорення цього величезного тіла, не кажучи вже про те, щоб хоч якось відреагувати. Отже, на смертельний удар відповів зовсім не Теодор, а сплячі в ньому інстинкти Лі Юнсуна.

Фду-фду-фду!

Миттєво активувалося вміння «Захисного Браслета». Навколо Тео розгорнулося відразу три щити, а потім він і сам використав свою магічну силу.

«Пісня Бою».

«Останній Реквієм».

«Престо».

Пісня Бою охопила всі його п'ять кіл і на мить збільшила швидкість реакції до максимуму.

Кінські копита монстра мчали просто з шаленою швидкістю, і Тео занурився в свою свідомість, щоб використати секретну техніку, яка могла дозволити йому вижити. Це був один із найпередовіших прийомів у східних єдиноборствах, Дисперсія Сили.

Обидві руки Тео рушили вперед із запаморочливою швидкістю.

Бу-ду-у-ум!

Незважаючи на парирування удару, Тео був відкинутий назад, а його руки були зламані. Ударна хвиля, що відкинула Тео, розкришила позаду нього сім дерев і купу каміння. Якби удар припав на нього, то його тіло просто розірвало б.

- Кхек!

Хоч сама атака навіть не влучила в Тео, кілька ребер було зламано. Лежачи на землі, він використав зцілювальну магію. Ударна хвиля відкинула його від Елленої, але він був занадто шокований, щоб усвідомити це.

Було похвально, що Теодор зумів захистити себе, але більше він був ні на що не здатний. Він не міг собі дозволити завдати навіть одного удару по Супербії.

«Ще одна така атака... І мені точно кінець».

На нього чекало тільки одне - смерть. Опір Супербії був принаймні на рівні майстра. А враховуючи удачу Тео, перемога навіть не входила до списку можливих варіантів. Він просто відчайдушно битиметься, поки його не розтопчуть, немов жука. Між Супербією і Теодором була справжня прірва.

Проте Супербія просто розсміялася, дивлячись на Тео, і глузливо промовила:

- А ти непоганий, як для мавпи. Що ж, мабуть, я пощаджу тебе цього разу.

В цієї істоти було шість пар очей, які охоплювали всі 360 градусів. Червоне світло, що виходило з них, викликало справжній тваринний жах. Звичайна людина, яка побачила ці очі, найімовірніше, втратила б розум.

Що стосується Тео, він продовжував залишатися на своєму місці. Йому надали можливість вижити. Це могло прозвучати боягузливо, але виживання - головний пріоритет кожної живої істоти. Глаттоні вже говорила йому, що він зможе вижити, якщо просто залишиться осторонь. І ось, вона знову, немов змія, прошепотіла Теодору, щоб той відвернувся від вищого ельфа, що тремтів за кілька метрів від нього. А ще краще - і зовсім втік звідси куди подалі.

«... Я з'їхав з глузду», - посміхнувся Тео і сильно ляснув себе по щоці.

Хлоп!

Рот наповнився кров'ю, але це було навіть добре.

Магічна сила, що вщухла через страх і безсилля, знову почала кипіти. Проте шансів на перемогу не було, а тому Тео звернувся за порадою до свого компаньйона, Глаттоні:

- Що?

"Скажи мені, як перемогти його. Ні, якщо я не зможу перемогти - нічого страшного. Просто навчи мене, як побити цього сучого сина».

Незважаючи на те, що цей гримуар був схожий на Глаттоні, він був незалежною істотою, якій не потрібен був користувач. І якщо так, Тео не зможе впоратися з ним, поки не скооперується з Глаттоні.

Відчуваючи непохитні наміри Тео, Глаттоні вкрадливо запитала:

- Але чому? Навіщо так старатися? Цей вищий ельф не такий вже й цінний для тебе.

«Я б'юся не через це».

Якщо Тео один раз піде на компроміс, то другий раз йому дасться набагато легше. А третій і зовсім не викличе в нього жодних вагань. Теодор Міллер житиме виключно завдяки своєму боягузтву.

Але він радше помре зі своєї волі, ніж буде боягузливо спостерігати з боку.

Думки Тео, наповнені рішучістю померти, були передані пов'язаній з ним Глаттоні.

Це було нерозумно, ірраціонально. Однак Глаттоні чомусь тягнуло до настільки невідомого їй вибору.

- ... Добре. Це буде мій тобі кредит. Вперше в мене такий Користувач.

Попередні користувачі Глаттоні завжди були максимально розважливими. Мета їхнього життя завжди зводилася до одного - стати майстрами магії. Безліч магів домоглися цього, а потім, коли останні зі сторінок їхніх книг життя були дописані, вони померли, не залишивши позаду себе абсолютно нічого. Жоден з них не намагався боротися до самого кінця, відстоюючи свої переконання. Можливо, цей дивний Користувач зможе показати Глаттоні те, чого вона не знайшла за весь цей час.

Початковий гріх, що поглинав мудрість, вперше вирішив зіграти в азартну гру.

Помилка!

Помилка!

Несанкціонований запит!

Четверту печатку було знято неприродним способом!

Одну з функцій Глаттоні було примусово розблоковано.

Користувач повинен негайно ознайомитися з інформацією, що описує нову функцію.

Гримуар «Глаттоні».

Ранг: C.

4-ту печатку Глаттоні було знято за допомогою незвичайного способу.

З цього моменту користувач може запозичувати силу автора, знання якого поглинуло Глаттоні.

Проте, після того, як дані про автора будуть «перезаписані», він не зможе бути завантажений в тіло користувача вдруге.

Запущено вміння С-класу «Перезапис»!

В тіло користувача завантажено об'єкт «Альфред Беллонтес».

Альфред Беллонтес був героєм, який півстоліття тому вбив тисячі солдатів під час Революційної Війни, і про його репутацію знали навіть діти.

Навіть опоненти майстерного рівня уникали бою з ним. Його називали генієм бою. І ось, коли Альфред, який глибоко спав, наповнив собою тіло і душу Теодора, пальці Тео засяяли синім світлом.

Це була четверта функція жадібного гримуара, Глаттоні.

В цей момент герой із книжок повернувся в поточну епоху.