Маг, що поїдає Книги

Розділ 84. Делегація (частина 1).

Ви поглинули «Причини, через які росте полум'я».

Ваше розуміння книги дуже високе.

Ви вивчили заклинання 5-го Кола - Палаючий Спалах.

Кількість заклинань, поглинених користувачем, величезна.

Тепер сутності з магічних книг витягуватимуться більш ефективно.

Як завжди, у вухах Тео чувся позбавлений емоцій голос, і Тео відразу заплющив очі, щоб зосередитися на знаннях.

Це було зовсім не так, як раніше, коли в нього не було проблем із поїданням навіть одразу кількох книжок. Це була книга 5-го Кола, а тому він отримав цілий тайфун знань. Подібне неможливо було вмістити в своїй голові без будь-якої підготовки.

Через п'ять хвилин Теодор знову розплющив очі.

- Палаючий Спалах... Я думав, що це буде складніша магія.

- Палаючий Спалах - сьогоднішня остання книга? - запитав Вінс, сидячи навпроти.

- Так, вчителю.

- Спробуй разок. Постарайся максимально точно встановити час активації магічного заклинання.

Одночасно з цими словами магічна сила Вінса закипіла.

В порожньому просторі утворилося магічне коло, всередині якого з'явився стовп жару. Палаючий Спалах був атакувальним заклинанням бойових магів, яке за час свого існування перетворило безліч ворогів на димлячі вуглинки.

Незабаром після того, як магія Вінса викликала вогняний стовп, Теодор також завершив те саме заклинання.

- Палаючий Спалах!

І ось, коли два заклинання зустрілися одне з одним...

Ху-жу-у-у-ух!

Вогні накинулися одне на одного, поширюючи на всі боки хвилі жару. Висока температура і полум'я були достатніми, щоб спопелити людину за частки секунди. Саме цей вогонь в минулому став причиною загибелі сотні хобгоблінів дорогою до Мана-віля.

- Хм-м-м, ступінь завершеності непогана, - помітив Вінс.

Обидва чарівники, сформувавши щити, спостерігали за конфронтацією між двома вогняними колонами. Епіцентри заклинань зіткнулися рівно посередині і, через деякий час, вогонь Тео почав поступово відсуватися вбік. В Палаючого Спалаху Вінса була невелика перевага. Якби справа відбувалася в реальній бойовій обстановці, Теодор був би вже перетворений на попіл.

Однак поштовхи між вогняними стовпами раптово закінчилися. Щойно магічні кола позбулися підживлення маною, обидва Палаючі Спалахи зникли, немов їх ніколи й не було.

Заклинання Теодора спрацювало успішно. Вінс прибрав жару, що залишилася, і підійшов до того місця, де зіткнулися вогняні стовпи. Через сильне полум'я земля просто-таки розтанула, і коли професор охолодив її, вона знову затверділа.

- ... Це і справді неймовірна майстерність для тих, хто ніколи раніше не використовував це заклинання. Звичайному магу довелося б присвятити цьому два-три роки навчання, щоб досягти подібного рівня, - чухаючи підборіддя, сказав Вінс.

- Але Палаючий Спалах вчителя швидший, ніж мій. І темп Вашого полум'я теж інтенсивніший.

- Що ж, якщо ти використовуєш одне й те саме заклинання понад десятиліття, то починаєш знаходити деякі хитрощі в його використанні. В цьому вся різниця, - з гідністю оголосив Вінс, після чого додав, - Такі речі, як, наприклад, стабільніша концентрація полум'я і швидкість побудови магічного кола... Знання, здобуті з книжок, безумовно, цінні, але так само важливою є і мудрість, набута з досвідом. Не забувай, що здатність гримуара - це тільки одна частина тебе.

- Так, я пам'ятатиму про це, - кивнув Теодор.

Як і сказав Вінс, Тео отримав лише основоположні принципи і знання про те, як використовувати заклинання, сутність якого витягла Глаттоні.

Тонкощі й особливості застосування заклинань, яких маги навчалися лише після десятиліть практики, не могли бути витягнуті з їжі. Однак Тео не нехтував відточуванням і своїх власних навичок, а тому його талант став набагато кращим, ніж півроку тому. Це було результатом присвячення себе навчанню і тренуванням щодня протягом півроку після битви з Супербією і придворного балу.

- Теодоре, ти досяг рівня, де тебе можна назвати майстром 5-го Кола. Я, Вінс Гайдель, визнаю твоє досягнення.

- Дякую.

- Тепер ти всього за один крок від стіни 6-го Кола. Важко вчити учня, який так швидко росте, - сказав Вінс, після чого розсміявся. Його учень і справді ріс надто швидко.

Коли Тео залишив академію, він не досяг навіть 4-го Кола, але невдовзі після того, як його відправили в рідне місто, він вже прорвався крізь стіну 5-го. Тепер же він був майже наприкінці 5-го Кола і недалеко від того, щоб стати рівним Вінсу.

Вінс використовував свій досвід, щоб навчити свого учня, але сумнівався, що в нього було достатньо знань, щоб йти з ним в ногу з такою швидкістю. Через деякий час Вінс, можливо, просто перестане з цим справлятися.

«Ні, зараз не час думати про це».

Вінс трохи поміркував, після чого змінив тему.

- На сьогодні твою магічну підготовку завершено. Тепер почнемо планове навчання ментальної сили. Насправді, я мало чим можу тобі допомогти в цій сфері.

- Ні, завдяки порадам вчителя я вже непогано розібрався, як використовувати цю силу.

- Ну, якщо тобі так хочеться, можеш думати саме так.

Тео розсміявся над словами наставника і закатав свій правий рукав.

Національне надбання №3, Умбра... Після поглинання намистинки в ніч проведення балу, вона залишилася в формі татуювання і безперервно випромінювала зелене світло. Це було доказом існування Умбри, скарбу, що перевершував межі матерії.

Очі Теодора забарвилися в блакитний колір.

«Флюїдизація!»

Спалахнуло світло, і все його тіло стало прозорим. Крізь Теодора проходив вітер, і він тимчасово переступив сферу матерії.

Нинішній Тео був здатний на багато неможливих речей.

І справді, якими стали його здібності після піврічного тренування?

Вшу-у!

Після того, як його тіло стало прозорим, Теодор раптово зник і опинився на відстані в кілька метрів. Швидкість, з якою він дістався до місця призначення, явно виходила за рамки законів фізики.

Флюїдизація давала змогу швидко дістатися до пункту призначення, хоч і не працювала так само добре, як Телепорт, що давав змогу миттєво переміщатися на короткі відстані.

«Добре, а тепер я зроблю це ще кілька разів!»

Теодор відчув, що він все ще здатний на більше, а потім зробив ще кілька подібних переміщень.

Вінс мовчки захоплювався пересуваннями Тео.

Флюїдизація дозволяла використовувати надшвидкі рухи. Оскільки Тео не був скутий кордонами матерії, він не відчував жодних побічних ефектів, які викликали просторові стрибки. Навіть майстри аури не змогли б зафіксувати пересування Тео.

Це була шахрайська сила, дана національним скарбом, Умброю.

- Уф....! Уф...!

Проте, хороша здатність вимагала і чималих витрат. Теодор виконав п'ять чи шість стрибків поспіль, після чого плюхнувся на землю із запамороченням і сильним головним болем. Це були наслідки споживання власної ментальної сили. Тепер Тео почувався немов спортсмен, який пробіг величезну дистанцію.

Проте цей біль був свідченням того, що Тео зростав. Тренування ментальної сили були гранично простими: використовувати здібність по максимуму, відновитися, а потім повторити процес. В певному сенсі, ментальна сила була як м'язи. Повторюючи ці дії раз за разом, її можна було «накачати».

Незважаючи на просту технологію, виконувати все це було вкрай непросто.

Через 10 хвилин Тео встав і побачив, як на нього дивиться Вінс. Біль в скронях все ще був інтенсивним, а голова досі паморочилася. Тео півроку тренувався у Флюїдизації, але його межа, як і раніше, становила лише половину від початкової мети в 10 стрибків.

Тео ледве зміг піднятися на ноги і щойно збирався щось запитати, Вінс різко вимовив:

- Не будь таким поспішним.

Злегка засоромившись, Тео плюхнувся назад на землю, але Вінс лише знизав плечима. Не так давно він помітив, що Тео став працювати на знос. І причина цьому була очевидною. Настав час знову зустрітися зі «стіною».

- Як я вже казав, ти опанував п'яте коло, а тому тобі потрібно перейти на наступний рівень, якщо ти хочеш досягти більшого. Я знаю, що це складно і неприємно усвідомлювати, але окрім болю ти нічого не відчуєш, якщо намагатимешся взяти наступне коло напором.

Вінс провів 10 років на 5-му Колі, а тому Тео не міг ігнорувати його пораду.

В Королівстві Мелтор було набагато більше старших магів, ніж в інших державах. Це було результатом того, що чарівники проходили «стіну», після чого передавали знання своїм учням, створюючи тим самим цикл, який міг тривати десятки поколінь.

Теодор слухав слова Вінса з украй серйозним виразом обличчя.

- Але що мені тоді робити, вчителю?

- Хм, якби ти був звичайним магом, я б порадив тобі постійно нарощувати досвід, але... Можливо, є інший спосіб, якщо ти будеш правильно використовувати здібності Глаттоні.

Незалежно від того, наскільки геніальною була людина, їй все ще потрібна удача, щоб подолати стіну чергового кола.

Вінс та інші старші чарівники веж магії колись називалися геніями, але далеко не всім із них судилося вийти за межі 6-го Кола. Це була дорога відчаю, яку вони не могли пройти до кінця без постійного нарощування своїх зусиль.

Однак в Теодора існував інший шлях.

«Це схоже на те, коли я з'їв посудину життя Старшого Лича».

Якби він з'їв ще один артефакт із рангом «скарб», то зміг би безперешкодно перестрибнути через стіну 5-го Кола. Звісно, нелегко було отримати такі речі, як посудина життя Старшого Лича, але це було краще, ніж роками чекати на просвітлення.

Для Теодора, який втомився перебувати в глухому куті, це була найкраща порада, яку він міг почути.

- Якщо ти вже оговтався, то підемо. Скоро закінчиться час, на який ми зарезервували це приміщення, - сказав Вінс, одягнувши мантію.

Теодор подивився на годинник, що висів на стіні, і підняв мантію.

- О, воно вже й закінчилося.

Мантія, що висіла на стіні, мала чистенький і доглянутий вигляд. Вона була точно такою, як і коли він отримав її перед балом. Тео вже звик носити її і разом із Вінсом попрямував до виходу з магічного приміщення для тренувань.

Однак в той момент, коли Тео поклав руку на дверну ручку...

- Е-е?

Хтось відчинив двері з іншого боку. Перед ними стояла людина в сірій мантії, позбавленій профільного для будь-якої вежі кольору, що вказувало на її статус мага-початківця. Замість того, щоб завершувати навчальну програму в академіях, маги-початківці заробляли здобутки, працюючи як посланці Магічної Спільноти.

Маг в сірому халаті на мить завмер, а потім вибачився:

- Ох, прошу вибачення!

- Все нормально. Схоже, Ви шукаєте нас.

Через різницю в становищі, посланник кілька разів поклонився, після чого розкрив мету свого візиту.

- Ви Вінс Гайдель і Теодор Міллер?

- Так, все вірно.

- Я прийшов за розпорядженням Магічної Спільноти. В мене є термінове повідомлення, і воно призначається вам обом.

Два маги нерозумно переглянулися між собою, а посланник дістав пергаментний аркуш і зачитав зміст повідомлення:

- Це повідомлення стосується всіх старших магів, які на даний момент перебувають в столиці. Нещодавно Імперія Андрас висловила намір направити до нас свою делегацію. Всі маги, які отримали це повідомлення, повинні негайно зібратися в центральному залі Магічної Спільноти!