Відродження покинутої дружини

Розділ 74: Свято ліхтарів (3)

Ву Жво, Хей Сюаньї та інші відправилися до ресторану в місті Ґаолін, щоб повечеряти. Коли вони нарешті вийшли, небо вже повністю стемніло і свято ліхтарів офіційно розпочалося.

Місто Ґаолін було яскраво освітлене вогнями святкових ліхтарів, які були розвішані повсюди. Кожна вулиця і провулок вирували від людей, що ходили туди-сюди. Хтось спостерігав за ліхтарем у формі дракона, що танцював, хтось роздивлявся святкові ліхтарі, а хтось відгадував загадки. Здавалося, що нічний ажіотаж нічим не поступався денному.

Ву Жво вважав, що його літературні таланти не надто добрі, і тому не пішов відгадувати загадки. Помилувавшись драконом і роздивившись святкові ліхтарі, він разом із Хей Сюаньї та іншими пішов на берег річки запалювати ліхтарі.

Як тільки Хей Сінь почув, що вони хочуть запалити ліхтарі, він одразу ж скупив у кіоску всі доступні, щоб вони могли повільно насолоджуватися процесом.

Ву Жво написав на святковому ліхтарі «Бажаю моїй родині мирного шляху вперед», а потім пустив запалений ліхтар у річку й дивився, як він відпливає за течією.

Дань Дань, який був поруч із ним, підбіг до Хей Сюаньї, тримаючи в руках ліхтар у формі лотоса:

- Батьку, допоможи мені написати кілька слів.

Хей Сюаньї підняв його на руки й тихо запитав:

- Що написати?

- Я сподіваюся, що батько й тато завжди зможуть бути разом зі мною.

Почувши це, Ву Жво був трохи приголомшений. Він повернув голову, дивлячись на них.

Хей Сюаньї також не міг не подивитися на Ву Жво. У цей момент їхні погляди зустрілися.

- Батьку, пиши швидше! - наполягав Дань Дань.

Хей Сюаньї відірвав погляд, підняв пензлик і написав бажання Дань Даня на ліхтарі, а потім спостерігав, як хлопчик самостійно запускає його в річку.

Ву Жво не дивився на ліхтар, натомість він був зачарований виглядом пари батька й сина. У світлі ліхтаря обличчя Хей Сюаньї, вкрите чорною лускою, стало набагато лагіднішим. Воно більше не викликало відчуття страху. Довгі й густі чорні вії м'яко тріпотіли в тому ж ритмі, що й у маленького малюка на руках.

Спостерігаючи за ними, Ву Жво не зміг стриматися й розсміявся. Вони справді були батьком і сином.