Відродження покинутої дружини

Розділ 67: Знудило

- Тоді... - Ву Джу подумав про ситуацію, що склалася в той час. Ця сцена все ще змушувала його тремтіти: - Він широко розтулив свою закривавлену пащу, схожу на чашу з кров'ю й націлився вкусити мене. Я хотів втекти, але моє тіло дуже боліло і я не міг встати на ноги. Коли мені здавалося, що я точно помру, він раптом зупинився, обнюхав моє тіло, а потім швидко відійшов на кілька кроків і почав блювати.

- Блювати? - Ву Цяньцін, Ґвань Тон і Ву Сі подивилися на Ву Джу, не вірячи.

Куточок губ Ву Жво злегка піднявся.

Ву Джу кивнув головою:

- Гм, його знудило. Він виблював навіть трупи, які він щойно з'їв.

Ву Сі поспішно притиснулася до Ґвань Тон:

- Мамо, це так жахливо.

Ґвань Тон поплескала її по спині:

- Усе гаразд, усе гаразд.

Ву Цяньціну це здалося дивним:

- Можливо, йому стало погано від того, що він з'їв забагато людей?

Ву Джу не відповів на це запитання і продовжив говорити:

- Я скористався нагодою й поспішив втекти. Як тільки я вбіг у глибину лісу, я наткнувся на 5 слуг родини Ву, які відокремилися від решти. Не кажучи ні слова, вони оточили мене й почали нападати.

Ву Сі гнівно сказала:

- Ці люди занадто підлі. Вони навіть хотіли вбити тебе в такий час. Даґе, що сталося далі? Ти вбив їх?

Ву Джу заперечливо похитав головою:

- Їхній духовний рівень був значно вищий за мій, тож я не міг їм протистояти. Мені пощастило, що в мене було багато спорядження. Особливо зброя, яку дав мені Сяо-Жво, була дуже дивовижною. Одним ударом вона повалила двох із них. Трьох інших проковтнув величезний Яо, який нас наздогнав. Він проковтнув навіть тих, яких я поранив.

Ву Сі поплескала в долоні й вигукнула:

- Молодець.

Ґвань Тон насупилося:

- Що значить «молодець»? Після того, як величезний Яо проковтнув слуг, він міг з'їсти твого даґе.

- Так, після того, як він з'їв слуг, він одразу ж обернувся з наміром з'їсти мене.

Зараз, від однієї лише думки про цю величезну пащу, наповнену кров'ю, Ву Джу одразу ставало зле.