Емілі стояла біля свого шафки в коридорі школи, коли до неї підійшла група дівчат, на чолі з Рейчел — найбільш популярною дівчиною в їхньому класі. Рейчел завжди виглядала так, ніби щойно зійшла з обкладинки модного журналу: ідеальна зачіска, завжди бездоганний макіяж і впевненість у собі, яка межувала з нахабністю. Емілі намагалася не дивитися їй у очі, не хотіла привертати до себе увагу, але уникнути цього було неможливо.
Рейчел посміхнулася, злегка піднявши підборіддя, і швидко вихопила телефон Емілі, який лежав у неї на верхній поличці.
— О, подивіться, що тут у нас, — сказала вона, розглядаючи телефон, наче це була іграшка, яка їй належала. — Нічого собі, Емілі, не думала, що ти взагалі собі таке дозволяєш. А може, тут є щось цікаве?
Емілі застигла на мить, її серце прискорено билося від несправедливості й безсилля. Їй хотілося кричати, забрати назад телефон і втекти, але Рейчел і її подруги перекривали шлях до виходу.
— Віддай! — нарешті вимовила вона, намагаючись приховати тремтіння в голосі. — Це не твоє, Рейчел. Віддай мій телефон!
— Ой, я й не знала, що ти така смілива, — Рейчел хмикнула, повертаючи телефон у руці й роблячи вигляд, що шукає в ньому щось компрометуюче. — А може, тут є якісь пікантні фото? Ну, давай подивимося!
Подруги Рейчел захихотіли, а сама Рейчел продовжувала принижувати Емілі. Відчуття приниження та безпорадності накотили на неї хвилею. Їй захотілося провалитися крізь землю, зникнути, щоб більше не бачити цих глузливих облич.
Нарешті, не витримавши, вона підняла голову й зібрала в собі всю сміливість, яку могла знайти:
— Віддай чортів телефон, суко!
Коридор на мить затих. Всі навколо завмерли, дивлячись на неї з подивом. Це була не та Емілі, яку всі знали як тиху, непомітну, завжди привітну дівчинку. І, мабуть, саме це здивувало Рейчел найбільше. Вона здригнулася, але швидко відновила свою звичну зверхність.
— Ого, подивіться на неї! — саркастично сказала Рейчел, кинула телефон на підлогу, а сама зі своїми подругами пішла геть, залишивши Емілі саму в коридорі.
Емілі підняла свій телефон із підлоги, відчуваючи, як на очах навертаються сльози. Її пальці тремтіли, і їй хотілося одночасно кричати й плакати. Вона завжди намагалася бути стриманою, не дозволяти собі показувати слабкість, але зараз все було інакше. Це був той момент, коли вона зрозуміла, що втомилася терпіти знущання, втомилася мовчати й ховатися.
Після цього випадку Емілі пообіцяла собі, що більше не дозволить нікому ставитися до себе так, як це робила Рейчел. Вона знала, що перед нею ще довгий шлях, що їй доведеться змінитися, навчитися боротися за себе. Але в ту мить вона відчула, як в ній зароджується щось нове — глибока рішучість ніколи більше не відчувати себе настільки безсилою.
Вона зробила глибокий вдих, подивилася на свій телефон, намагаючись заспокоїти себе, і вирушила до класу, почуваючись трохи сильнішою, ніж до цього.
ВИ ЧИТАЄТЕ
«Match or blaze?»
Teen FictionЕмілі Лавін - 16-річна дівчина, яка переїжджає до Німеччини разом з родиною. Тут її чекає нове життя, нові знайомства і зовсім нові емоції. Одним із перших людей, кого вона зустрічає, є її новий сусід - Том Каулітц. Він - не музикант, як вона могла...
