«Match or blaze?»

«Сірник чи полумʼя?»

Емілі сиділа на підлозі своєї кімнати, розглядаючи старі листи, що лежали на столі, й відчувала, як її тіло стає важким, а кожен вдих дається все важче. Її погляд затуманений, а свідомість все більше розривається між реальністю і фантазією. Те, що вона пережила — Том, вечірка, їхні стосунки, навіть зворушливі моменти близькості — все це починало здаватись химерною мрією. Їй здавалося, що на хвилину вона повернулася до цього світу, але його вже не було.

Вона не знала, що справжня правда — насправді вона ніколи не зустрічала Тома. Всі ці переживання, які зливались в одну велику драму, були лише продуктом її уяви, втраченого почуття самотності та спотвореної реальності, яку вона собі сама створила. І навіть те, що вона вважала любов'ю, було лише наслідком наркотичних речовин, які давно почали впливати на її свідомість, заглушаючи справжній біль і втрату.

Те, що почалося з простого бажання втекти від болю — від втрати, від батьків, від школи, від друзів, від зневіри — стало її найбільшим кошмаром. Вона не могла змусити себе повірити, що все, що вона пережила, було лише галюцинацією. І коли вона почала бачити Тома у своїх снах, він став для неї втіленням ідеалу — кимось, хто був би її рятівником. Але з кожним його дотиком, з кожним словом, вона потопала ще глибше в обмані, бо все, що відбувалося, не було реальним.

Відкривши ноутбук, вона знову натрапила на ті самі листи — ці докази того, що все, що сталося, було лише вигаданою історією, яку вона сама для себе склала. Вона намагалась згадати, чи справді вона бачила Тома на вечірці, чи насправді вони зустрічались. І чому все виглядало так реальним? Вона знову переглянула ті фотографії, які колись знаходила в його акаунтах, і навіть у них була лише порожнеча — усе це були фальшиві профілі, створені її свідомістю для того, щоб дати форму її бажанням і потребам.

З серцем, яке розривалося від болю, Емілі зрозуміла, що вся її одержимість була побудована на пустих ілюзіях. І так само, як сірник, який згорає швидко, залишаючи лише попіл, так і її емоції — гарячі, пристрасні, але тимчасові — згасли, залишивши її з порожнечею.

Вона прокинулася в холодному поту, відчуваючи себе так, як ніколи раніше. Чи не було це всього лише її уявою? Чи все це було дійсно, чи просто одержимістю Тома? І навіть якщо все це було реальним, вона не могла сказати, чи був він справжнім, чи лише продуктом її психічного стану. Емілі почала розуміти, що все, що вона пережила, не мало сенсу.

Але ще одне питання залишалося без відповіді: хто ж цей хлопець, який прийшов до неї в її фантазії, цей незнайомець з Німеччини, цей таємничий Том? Чому вона завжди була така одержима ним? Як йому вдалося проникнути в її свідомість так, щоб вона стала його втіленням своїх надій і бажань? І що сталося з усіма, хто був поряд з нею — з Рейчел, з Джоном, її батьками?

Те, що вона вважала нормальним, тепер почало здаватися ланцюгом непорозумінь. Вона побачила, як її життя розвалюється через свої власні очікування. Джон був просто другом, з яким вона мала кілька приємних розмов.Вайнона, яка коли-то була її найкращою подругою, давно стала віддаленою через її бурхливі емоції, які почали руйнувати все навколо. А її батьки? Вони були для неї лише дзеркалом, в якому вона намагалася знайти сенс. Але вони теж були далекими, не розуміли її, і не могли допомогти.

І ось тепер, після всього цього, вона почала усвідомлювати, що нікого з тих, кого вона вважала частиною свого світу, не існувало. І навіть Том, цей вигаданий ідеал, був лише плодом її хворої уяви.

Емілі підійшла до дзеркала, поглянула на себе і побачила ту саму дівчину, яку колись була. І хоча в її очах не було більше ілюзій, вона все ще відчувала те ж саме: порожнечу.

Як сірник, що вигоряє в одну мить, так і її життя — залишилося без вогню, без тепла, без Тома. І тепер її єдиним виходом був тихий погляд на її помилки. Сірник згорів.
 

А ти віриш в єдинорогів?)