«Match or blaze?»

«Басейн»

Вечір, холодний вітер, що проникав через вікна, і звуки міста — все це стало частиною її нової реальності. Емілі все більше відчувала, як її життя тут, в Німеччині, стає схожим на сон, з якого їй не хочеться прокидатися. Вона намагалася не думати про те, що сталося між нею і Томом, і тим більше — про його незрозуміле ставлення до неї. Але все одно його образ не залишав її.

Цього вечора в школі була організована невелика вечірка біля басейну. Вайнона вже запрошувала Емілі приєднатися, і хоча вона спочатку вагалася, зрештою погодилася. Можливо, це був шанс трохи відволіктися, забути про Тома і знайти нових друзів.

Басейн був приємно освітлений, вода в ньому відбивала м'яке світло ліхтарів, і все виглядало так, ніби це була сцена з фільму. Звуки музики, сміх і розмови змішувалися у вечірній тиші, створюючи легке відчуття безтурботності. Вайнона привела Емілі до групи дівчат, де всі вже розважалися.

— Ти не шкодуєш, що прийшла? — запитала Вайнона, знову усміхаючись. — Сьогодні все буде класно.

Емілі кивнула, хоча її думки знову мандрували до Тома. Вона відчула його погляд навіть тут, серед натовпу, хоча й знала, що його немає поруч. Чи він дійсно так впливає на її думки?

Раптом вона помітила його. Том стояв на іншому боці басейну, зі своїми друзями, і сміявся з кимось. Його погляд зустрівся з її очима на мить, і в ньому знову була та сама іронічна посмішка. Вона не могла витримати цього погляду, відчуваючи, як він наче розриває її внутрішній спокій.

— Він знову на тебе дивиться, — зауважила Вайнона, підвівши брови. — Але чому ти не підходиш до нього? Вже досить часу минуло, не так?

Емілі відчула, як всередині все загорілося. Вайнона, мабуть, не знала, скільки разів вона вже намагалася уникнути цього хлопця.

— Мені це не цікаво, — відповіла Емілі з явною напругою в голосі.

— Це твоя справа, — кивнула Вайнона, але її погляд був зацікавленим. — Просто не лякайся. Ти можеш знайти собі місце тут, без його участі.

Емілі хотіла відповісти, але раптом почувся голос Тома. Він знову підходив до них, і його кроки звучали невпинно.

— О, ось і новенька, — його голос був такою ж іронічною ноткою, як завжди. — І що, вирішила розважитися без мене?

Емілі спробувала зібрати всі сили, щоб не піддатися його маніпуляціям. Вона не хотіла, щоб він змусив її відчути себе маленькою і непотрібною.

— Я просто прийшла відпочити, — сказала вона, намагаючись залишити це питання позаду.

Том посміхнувся і влаштувався поруч, не зважаючи на її намагання уникнути його.

— Не вірю, що ти просто так прийшла, — сказав він, дивлячись на неї з якоюсь насмішкою в очах. — Ти, напевно, шукаєш в собі підтвердження чогось.

Емілі відчула, як її серце застигло. Це був ще один його спосіб змусити її сумніватися в собі, і, хоч вона й намагалася триматися, відчуття його присутності відновлювалося.

— Ти не маєш жодного права судити мене, — сказала вона різко, але Том не зупинявся.

— Я просто знаю, що ти не така, як усі, — відповів він, — і це, мабуть, робить тебе цікавою.

Ці слова від нього прозвучали настільки легко, але й жорстоко. Вона знову почувала, що потрапила в його гру, і це було найнеприємніше.

Вайнона зиркнула на Тома і помітно закашлялась, намагаючись втрутитися.

— Давайте не будемо псувати вечір, — сказала вона, відводячи погляд від них і звертаючись до інших, щоб не допустити конфлікту.

Але в той момент Емілі відчула, що саме ця гра, яку Том знову почав з нею, вже давно вийшла за межі того, чого вона хотіла. І, незважаючи на те, що вона намагалася триматися, відчуття того, що вона все більше і більше потрапляє в його мережу, ставало непереборним.