Правда в тому, що правди не має

Чому не можна?

Я зайшла до дому, і мій тато дивився на мене із загадковою усмішкою.
- Що таке?, - запитала Хлу.
- Та нічого, - відповів тато і знову продовжив усміхатися.
Я сіла коло тата, притулилася до нього і сказала:
- Тату, мені так не вистачає мами.
- Я знаю сонечко, мені її теж не вистачає. Знаєш, поки тебе не було я всі мамині речі виніс в кімнату на третьому поверсі.
- А можна мені туда?
- Так, думаю ти повинна, все роздивитися.
Я усміхнулася, обняла тата і ми разом пішли. Там було багато одягу, взуття, фотоальбомів. Я взяла один із фотоальбомів і почала роздивлятися, поступово спитраючись на стіл ззаді, і тут взаз щось впало, я поглянула на землю там була якась книга, я її взяла і побачила, що це щоденник:
- Тату, що це?, - запитала Хлу.
- Це щоденник твоєї мами , вона завжди його зповняла перед сном, там ще десь два має бути.
- Тато, а можна я їх собі візьму?
- Хлу, я тебе люблю, але я не хочу щоб вони загубилися.
- Я буду дуже обережна, обіцяю.
- Ну добре.
- Дякую тат, я тебе люблю.
- І я тебе люблю.
Я взяла три маминих щоденники і пішла до себе в кімнату. Я взяла самий перший і почала читати, мама писала, як вони з татом раділи, коли я народилася, вона писала, яв вони з татом вибирали мені мій перший одяг. Читаю я заснула. рокинулася я від чортового будильника, який перервав мені мої чудові сни. Я зробила всі процедури і пішла снідати. Ми поснідали з татом і я пішла вдіватися. Я одягнулася, взяла сумку і вийшла на двір. Там на мене чекав приємний сюрприз. На мене чекав Дерек. Я вийшла, я була здивована і усміхнулася.
- Привіт Хлу.
- Привіт Дер.
- Ну що пішли.
- Ага.
Ми йшли і розмовляли, багато розмовляли, сміялися, він сказав мені:
- Мені сказала медсестра, що мій тато по якихось причинах заборонив тобі до мене підходити, це правда?
Я мовчала і сказала:
- Так.
- Не слухай його, він не думає що робить.
- Але Дер.
- Не хочу нічого чути.
І ми зайшли в школу. Перший урок - урок мови з міс Тейлор. На уроці Дафна, Меггі, Скарлет і Тора смвялися з мене, а після уроку до мене підійшла Дафна:
- Ти така наївна, - сказала Дафна.
- Нє Дафна, це ти втратила дар річчі.
- Ти хоть думаєш, що говориш.
- Я знаю, що я говорю.
- А ти стала такою впевнею в собі, - сказала з насміхом Дафна.
- Я завжди впевне в собі.
Я розвернулася і пішла. Коли закінчилися уроки, я з Дером вийшла на двір, за ним приїхав тато і я не на жарт злякалася.
- Хлу, я забув зошит в кабінеті історії, почекай мене тут, я зараз прийду.
- Добре.
Тільки Дер пішов, як до мене підійшов його тато:
- Я бачу, що я не ясно висловився.
- Но чому, чому ні?
- Тому, що я так сказав.
Він розвернувся і пішов, але потім розвернувся і ще додав:
- Я не хочу, щоб ви навіть спілкувалися, і щоб ви не бачились.
Я була налякана, але постійно згадувала слова Дера і ніби ставало краще. І тут:
- Хлу, я є, мене просто містер Омг затримав.
- Нічого Дер, бачу по тебе приїхав тато, то папа, я вже йду.
- Папа, - і він лагідно усміхнувся.
Я пішла до дому і тата не було, бо він був на роботі. Я зробила собі какао і пішла дивитися фільм, фільм був про любов і я згадала Дерика і його тата. І я почала плакати, але згадала по маминий щоденник. Я почала читати і взнавати багато про маму, що в неї колись в школі було те саме, що в мене, з нею ніхто не дружив і подруга її зрадила, щоб стати популярною в школі. І я почула, як по моїй щоці покотилася сльоза, я її витерла і до мене подзвонив Дер. Але я не підняла.