Правда в тому, що правди не має

Папа Новий Орлеан!

-Вибачте, але я повинна повертатися,- сказала Хлоя.
- Так, звичайно,-сказав Гас
Я буду скучати, ніколи тебе не забуду.
- І я ніколи тебе не забуду, папа,-сказала Хлоя.
-  Папа, було дуже приємно познайомитися,- сказала Стефані.
- Мені також папа,- відповіла Хлоя.
Я розвернулася, і пішла в другу сторону попри озеро, але до дому я не поспішала. Я ще трішки погуляла, а в 20:00 пішла до дому. Прийшовши, тато метався , адже приїхала машина, яка забирає всі речі, які потрібно відправити до Нью-Йорка, окрім чемоданів. Після цього всього в будинку стало так пусто. Вже було пізновато і я лягла спати, тому, зо завтра я буду вже в моєму Нью-Йорку і зроблю сюрприз для Марти і не тільки, для всього свого класу.
Ось і настав цей день, можливо я частково і не хочу звідси їхати, але тут точно не місце мого  щастя. Ми поснідали,забрали всі речі і поїхали в аеропорт. Почалась реєстрація, потім паспортний контроль, потім ще щось і ось ми в залі очікування. Скоро літак. Я не могла сидіти на місці, мене переповнювали емоції, а тато, говорив по телефоні,домовлявся про моє навчання. Літаки прилітали один за одним,і ось оголосили посадку на рейс 230896 з Нового Орлеану в Нью-Йорк. На місця 21а і 22в, одне з них коло вікна і його зайняла я. Через годину ми вже були в Нью-Йорку, оскільки наш будинок в районі не далеко від центру, туди ще треба було трохи їхати. Ось і кінцева зупинка наш великий дім, вже всі речі були до ввезені до нього,зараз 14:00,і ми зайшли в будинок, за яким я так скучила. Він дуже великий, набагато більший да той, шо був в Новому Орлеані, три поверхи, 25 кімнат. Моя на другому поверсі, в кінці лівого крила. Я зайшла, там була куча моїх фотографій з Мартою, я чуть не розплакалася. Я почала розбирати речі, розібравши, я пішла допомагати татові. Потім ми заказали піцу і смачно повечеряли. Ми дуже добре попрацювали, адже все розклали і поставили на свої місця. І в 20:40, я лягла спати, бо дуже змучена, і страшно хочу завтра.
Ось і 06:50, дзвенить будильник, я встаю іду в ванну, роблю необхідні процедури і йду снідати.
- Добрий ранок,- сказала Хлоя.
- Привіт, привіт,- промовив тато.
Як спалося?
- Чудово, а тобі?
- Також.
Тато поклав сніданок на стіл в ми почали їсти.
- Смачного!,- сказав тато.
- Дякую, і тобі!,-відповіла Хлоя.
Поснідавши я пішла збиратися, я одягла чорну облягаючу з високою посадкою спідницю до колін і білу блузку, тому,ця школа має строгий стиль, якого потрібно було дотримуватися.
Ось я і на порозі школи, направляюся до свого кабінету, адже я знаю в цій школі все. Я відкриваю двері і там всі сидять в штупорі, а потім всі біжать до мене і кричать:
- Ура! Наша Хлоя! Ура!
Я була настільки рада і щаслива, тому, що вперше за довгий час відчула себе потрібною, всі були дуже щасливі, особливо моя Марта.
- Хлоїчка, ти чого не сказала, що буде так скоро, я неочікувала, але ти не уявляєш, яка я щаслива.,- зхвильовано говорила Марта.
- Мартуся, я хотіла зробити вам всім сюрприз, ти би знала, як я цього чекала.
Я не могли наговоритися з свої подругами, та й хлопцями також, я зі всіма тут дружу і всі дружать зі мною. Всі вчителі мене пам'ятають і всі сьогодні були дуже щасливі, після школи ми з Мартою, Керолайн і Стеллою пішли галяти, це три мої бусінки, з якими ми були не розлучними і так це буде і далі. Ми всі розказували свої історії, але моя звичайно була найдовшою. Тоді Марта розказала, що їй подобається новенький на ім'я Джордж, Керолайн почала зустрічатися з Тореном, Стеллі подобається Тайлер старшокласник, на рік старший. Ми говорили про це довго, тато сьогодні мені дозволив, ми нерозходилися поки все все не порозказували, в нас не закривалася роти, але в 19:00, ми все таки вирішили розходитися, бо ще потрібно домашнє завдання робити. Прийшовши до дому, тато був весь в справах нашого бізнесу, це велика компанія ,,Mariot Group", ну а я пішла робити уроки і в 21:20, я лягла спати.