Правда в тому, що правди не має

Трикуткик

- Ти не пам'ятаєш мене?
Я впала в ступор, просто не знала шо говорити.
- Що мені потрібно казати?,- здивовано запитала Хлоя.
- Відповідати на запитання.,- схвильовано сказав Уілс.
- В даний момент, не можу ставати в різні розмови, але Уілс, чому я маю тебе пам'ятати?
- Зрозуміло, добре, все забудь і розслабся.
- Уілс, можливо ти мені скажеш?
- Це не так важливо.
Ми знову дивилися одне одному в очі, в нього дуже красиві очі, настільки красиві, що я не могла відірвати своїх очей, а його рука на моєму лиці, від того що розтопився лід, така ніжна і він її не забирає, а я напевне і не хочу. Пройшло напевне хвилин 10 точно:
- Ти не хочеш піти на уроки, а то перший день і вже прогулювати?,- запитала Хлоя.
- Якщо прогулювати з тобою, то я  завжди згоден.
Я впала в де більший ступор і геть забула за неполадки з Дафною.
Ми почули дзвінок, закінчився другий урок. Я почала бігти, щоб забрати сумку з школи і піти сьогодні до дому. Забрала сумку і вибігла з школи, але тут Уілс:
- Хлоя,ти куди?
- До дому
- Я тебе проведу.
- Ні,не потрібно, іди на урок.
- Я не хочу.
Я бачила як на мене вже дивилася Дафна, Меґґі, Скарлет і Тора.
- Будь ласка, не підходь до мене ніколи.
Я знаю, що я дуже сильно його образила, але я не хочу проблем з Дафною, тому змушена була це зробити. Я швидко дійшла до дому, тата дома не було, він на роботі. Я увійшла до своєї кімнати і почала переварювати інформацію. Спочатку поскучала за Дером, тоді подумала, що можливо я подобаюся Гасу, а як інакше, він такий турботливий став, а тоді інформація за Уілса, це було найдовше, я довго думала і знала за той лист:
Лист: Привіт, мене звати Уілс, ти мене не знаєш, але я знаю тебе досить добре і можу вільно писати тобі листи. Ти зараз сидиш на ліжку здивована, можливо навіть налякана, тому, що ти не знаєш мене. Ти головне не переживай, я незашкоджу твоєму життю, я написав, щоб ти знала про моє існування, тому, що скоро ми напевне зустрінемося.
Я думала про цей лист і думаю це він писав, але я не можу стверджувати. Все так перекрутилося, що я геть забула про Дафну, але я пішла і помастила місце удару, я тоже думала про погану поведінку Дафни, але в мене є більш кращі теми над якими краще подумати, чим над цею. Йду зроблю домашнє завдання, якщо зможу, як завжди.
Я роблю уроки і тут:
Гас: Як ти?
Хлоя: Все добре, сліду майже не має
Гас: Хух, я так переживав.
Хлоя: Та чого?
Гас: Ну як, тебе ж потрібно підтримати в ситуації з Дером.
Хлоя: Може я вже не хочу згадувати про Дера, а ти завжди цим прикриваєшся, шо таке?
Гас: Добре все, я більше не буду.
Поведінка Гаса, мене насторожує, я не знаю шо з ним, ще пару днів назад вони популярні хлопці, не спілкувалися з такою, як я. А тут,  ще й появляється Уілс, страшно популярний і згоден прогулювати уроки разом зі мною. Якщо це той Уілс, який писав мені листа, то я заплуталася в усьому, що відбувається в моєму житті остаточно. Якби я хотіла, щоб Марта зараз була поруч, бо переписуватися, це зовсім не так, а ось поговорити по справжній дружбі, душа в душу, як колись. Я дуже багато сьогодні думала, і думала і думала і ше раз думала про Дера, він той третій кут мого трикутного життя. Ну перший кут це Гас, який витягував мене з депресії від Дера, другий кут це Уілс, якого я мала б пам'ятати, але з якоїсь причини не пам'ятаю, а він сам мені не говорить, ну і третій кут це сам Дер, про якого я зараз нічого не знаю. Хочу це все комусь розказати, де ти моя Марта, ти в Нью-Йорку, а тут. Може нам з татом повернутися назад у Нью-Йорк?