Правда в тому, що правди не має

Все запутано

.,- гордо сказав Уілс.
Я почала непокоїтися, адже це все через мене, я.
- О, Привітики Уілс,- промовила Дафна.
- Я здається шось запитав.
- Та нічого, все нормально, дружня обстановка,- відповіла Хлоя.
- Я знаю, яка в тебе дружня обстановка,- сказав Уілс.
- Та чесно все нормально,- продовжувала Хлоя.
- У нас вже все нормально, ми помирилися,- сказала Дафна.
- Я бачу, яка ваша дружба, через слова жаба і ти ніхто, це називається дружба.
- Та що ти причепився до них, вони ж тобі говорять все нормально,- сказав гордим голосом Гас.
- А ось і перший гнів ревності,- з підсмішкою сказала Дафна.
- Та ти стерва Дафна,- сказала Хлоя.
- Хто б говорив, іди і поплач, бо Дер зрозумів, що ти ніхто і поїхав далеко.
- Я поняв, яка в вас дружба,- сказав Уілс.
І що це за Дер.
- Мій колишній,- сказала Дафна.
- А причому тут Хлоя?,- запитав Уілс.
- Та при тому,- викрикнув Гас.
- Та він просто прикалувався з неї, а вона повелася,- промовила Дафна.
- Він не прикалувався,- крикнула Хлоя.
І тут продзвенів дзвінок. Всі уроки пройшли в'яло, можна сказати ні на яку користь. Ось і закінчився цей Ад. Я іду до дому, дивно, але Гас сьогодні пішов іншою дорогою, я непокоїлася, Дафна його сильно підставила, я б також образилася і не знала б шо робити. Треба з ним поговорити. Завтра в школу не треба, бо субота. Я маю два вихідні, разом зі своїм татком. Ось я і дома. Тата, ще не має, він буде аж вечором, після роботи. Я поки що захотіла подзвонити Марті, вона зрадістю мене вислухала, нам дуже одне одному не хватає, я їй сказала, про свою ідею, яку сказала татові, і вона сказала, що дуже хоче, щоб ми повернулися до нашого Нью-Йорку. Марта мені розповіла, що в них в класі новий хлопець, який їй сподобався, і запитала, як їй діяти. Я надіюся, хоч в неї все складеться щасливо. Ми говорили 2 години 15 хвилин, і нам будо мало, але Марта з батьками повинна була їхати до бабусі з дідусьом. І тут я зрозуміла, що ще більше хочу в Нью-Йорк, бабуся і дідусь по маминій стороні, моглиб мені, приблизити маму. Мої думки перервав голос.
- Хлоюся, привіт.
Я радісно збігала по сходах і кричала:
-Ппппрррррииииииввввіііііітттт.
- Як ти?
- Без школи, все чудесно, а в тебе?
- В мене все дуже добре і маю гарні новини.
- Уууу, мені вже цікаво.
- Мені запропонували спонсор ну роботу, над нашим зупинившомуся бізнесі. Оскільки в нас не було грошей, щоб продовжити бізнес, ми переїхали сюди, а тут знайшовся спонсор, який хоче допомогти нам, бо зрозуміли, що в ньому буде прогрес. І ми повертаємося до Нью-Йорка.
- Тато, це чудові новини, а коли?
- В понеділок в 10:40 виліт.
- Тато, я тебе люблю.
- І я тебе.
Я така була щаслива, що забула, про Гаса, він мене любить, а я не розібравшись зникну, можливо йому сказати. Я не знаю, зо робити, але я хочу розібратися. Я вділася і побігла до Гаса. Ось я і прийшла. Постукала в двері і він відчинив:
- Привіт,- сказала Хлоя.
- Привіт,- відповів Гас.
- Як справи?,- просто не знаючи що говорити, запитала Хлоя.
- Чудово,- сумно промовив Гас.
Ти щось хотіла?
- Я хотіла запитатися дещо.
- Так, так, ти мені подобаєшся, нє подобалась ти мені коли ти тільки прийшла до нас в клас, а тепер я тебе люблю сильно люблю, я пробував тебе розлюбити, тому, що Дер був мій кращий друг, а потім я отримав шанс, великий шанс і захотів ним скористатися....
- Гас, послухай, я тебе також люблю, але як друга, я тебе дуже ціню в підтримці, що ти мені допоміг і я тобі буду вдячна завжди. А ще я вважаючи тебе другом, хочу тобі сказати дещо.
- Що? Кажи, я все зрозумію.
- Ти не скажеш нікому, і будеш знати про це один.
- Я нікому не скажу, чесно.
- Перше, це, я хочу попросити вибачення.
- Ей, ти не маєш, за що вибачатися.
- Друге, це те, що я повертаюся назад до Нью-Йорку.