Правда в тому, що правди не має

Радість та смуток

Я зайшла в будинок, а там стоїть тато і усміхається. Я дивлюся, а будинок весь в поп-корні, це тато вирішив поп-корн зробити. Чесне слово тато, як маленька дитина, мама так про нього і писала в своєму щоденнику. Я коли читаю мамин щоденник, то мені здається, що все це зараз розказує мені вона. Мені так її не вистачає.
- Хлу, як вечеря.
- Тат, чудово, в тебе бачу також.
І ми разом засміялися. Я швидко заснула, а прокинулася від жахливого сну, що на другий рік - мені буде не щастити. Доречі скоро новий рік, а ми ще не розклали ялинку.
- Тат, - з другого поверху кричить Хлу.
- Що сонечко.
- А ялинка?
- Сьогодні розкладемо.
Я побігла на верх і побачила пропущений від Марти. Я їй передзвонила:
- Привіт Марта.
- Привіт моя Лола.
- Як ти?
- Ось дзвоню тобі, щоб сказати, що я завтра тебе побачу.
- Март, це чудово, ти не уявляєш, яка я щаслива.
- Ти не уявляєш, яка я щаслива.
- А ми якраз сьогодні ялинку будемо розкладати.
- А ми новий рік будемо тут святкувати.
- Це чудово, можете у нас, я запитаю тата, але думаю він буде не проти.
- Лола, я з тобою ніколи новий рік не святкувала.
- Ось і посвяткуєш.
- Добре Лола треба бігти, до завтра.
- До завтра Марта.
Я така щаслива, що завтра побачу Марту.
- ТААААТ
- Що Хлу?
- Завтра Марта приїжджає в Новий Орлеан з батьками.
- Це ж чудово.
- І вони будуть тут святкувати новий рік, можна вони будуть в нас?
- Хлу, ну а її батьки?
- Ну зараз я тебе питаюся.
- Я згоден.
- Дякую татку.
Я вже не могла дочекатися затра, щоб побачити Марту. І тут мені дзвінок від Дера.
- Алло.
-...............
- Привіт Дер.
- Добрий день Хлоя, - сказав містер Манс.
- Дорий день містер Манс.
- Мене попрсив Дер, щоб я тобі подзвонив і сказав...
- І що він сказав, мені передати?
- Ну Хлоя, Дерик дуже сильно захворів.
- Що? Як? Ні
- Ну він себе дуже погано пучуває.
- А де він зараз?
- Він в 4 лікарні. Але ти не забувай, що я проти вас.
- Містер Манс, можете мені сказати чому ви проти.
- Хлоя, мій син наступник великої фірми думаю ти все прекрасно розумієш.
- Містер Манс, я нічого не розумію.
- Він повинен робити майбутнє нашої фірми, тобто зв'язки і так далі.
- Ви його використовуєте.
- Хлоя, не перегинай палку, я думаю тебе це не повинно хвилювати, скоро все стане на свої місця. В даний момент я вам дозволив бути разом і попередив. А те що ви не захотіли мене слухати, зараз мене не хвилює.
- Я зрозуміла. До побачення містер Манс.
- До побачення Хлоя.
Я швидко зібралася, сказала татові, що Дерек в лікарні. Я викликала таксі, і поїхала в лікарню. Він був в 67 палаті. Мене туди не пускали.
- Ви хто?
- Я його дівчина.
- Значит ніхто.
- Ну ви що, я його дівчина.
- Дівчина, це не член сім'ї.
- Так, а по вашому, з чого починається сім'я?
- Вибачне міс, але ви змушені покинути приміщення.
- Ні будь-ласка, я почекаю під дверима.
- Але не намагайтеся потрапити в палату.
- Добре, я обіцяю.
Я сиділа під палатою, переживала, хотіла вже побачити Дера, в такі моменти, як ніколи розумієш, наскільки людина тобі дорога. Я згадала той момент, як я закохалася в Дера, це теж було від переживання під палатою. Але тут вийшов лікар і сказав:
- Міс, ви можете пройти.
І я увійшла до Дера, підбігла до нього і поцілувала, він усміхнувся.
- Дер, як ти?
- Лу, не переживай, - безсилим голосом промовив Дерек.
- Дер, а що з тобою?
- Лу все добре, не переживай, головне, що ти прийшла.
- Я вже давно прийшла, просто мене не пускали до тебе.
- Я тебе люблю.
- І я тебе люблю. Доречі Дер, завтра до мене приїде моя найкраща подруга з Нью-Йорка.
- Лу, це ж чудово.
Ми спілкувалися з Дером дуже довго, сміялися. Я весь час тримала його руку. Ми спілкувалися настільки довго, що я не замітила, що стало так пізно 21:40 і було 5 проиущених від тата. Я приїхала до дому і була приємно здивована...