Правда в тому, що правди не має

Останній день

- Що?
- Так склалося і ми з татом повинні повернутися і забрати маму, щоб ми всі були в рідному місті.
- Так я розумію, коли ви їдете?
- В понеділок зранку.
- Можна, ми завтра останній раз, на прощання погуляємо.
- Я згодна,- промовила Хлоя і усміхнулася.
- Чудово, тоді завтра на 13:00 в парку.,- з усмішкою промовив Гас.
І я пішла до дому, я почала складати сумку, тому, що завтра, я пообіцяла Гасу, що піду з ним гуляти. Ми з татом, вирішили забрати звідси все, щоб все налагодилося. Я складала речі до ночі, і я вирішила лягти скорше спати. Я зразу заснула.
Я не знаю чому, але в 06:10, я вже не спала. А тато, ще спав. Я не знаю чому, але я захотіла піти на то місце, де я з Дером, можна сказати познайомилися. Це в парку на містку закоханих. Оскільки ще дуже рано, там нікого не було, тому, я могла не переживати, що мене там хтось побачить. Я сиділа там досить довго і згадувала всі ті моменти, через які я не напевне не захотіла б їхати, якби та людина зараз була тут. Я не замітила, як на годиннику вже було 09:00, і мені дзвонить тато:
- Хлоя, сонечко, де ти?
- Тат, зі мною все впорядку, я вийшла трішки погуляти і вже йду до дому.
- Давай, приходь, будемо снідати.
Прийшовши до дому, я відчула приємний запах маминих млинців, тільки готував їх тато, він знає,що я їх обожнюю. Поснідавши я пішла до себе в кімнату і вирішала почитати мамин щоденник:
Дорогий щоденнику, сьогодні досить довгий день, одна з моїх хороших подруг переїжджає до Німетчини, вона ще не полеті, але я вже дуже скучаю, я не уявляю, що буде потім, коли вона поїде. Їде вона вже завтра і обов'язково її проведу, незважаючи на те, що завтра школа, я пропущу, школа ще довго буде, а провести подругу більше не зможу, сподіваюся вона буде прилітати час від часу і не забуде про своїх подруг.
Мама дійсно має великі можливості, і в нас з нею великий зв'язок, адже кожен раз коли я читаю її щоденник, він нагадує мені мою ситуацію і вчить бага чому. Я не замітила як вже була 12:00 і я почала збиратися. Зібравшись я сказала татові, що йду погуляю останній раз, він не був проти. За 20 хвилин я вже була там, але Гаса, ще не було, в нього ще є 10 хвилин, але довго мені не прийшлося його чекати, вже через 2 хвилини він був:
- Привіт,- привітався Гас.
Він подарував мені букет квітів і поцілував у щічку, він сказав, зо це по дружньому, і я була не проти.
- Привіт,- також привіталася Хлоя.
Дуже дякую, за квіти.
Ми ходили,розмовляли, ми не замічали, як проходили години, доки ми не захотіли поїсти, ми пішли у кафе ,,Beautiful town", дуже люблю, це кафе. Поївши ми знову пішли гуляли, ходили по чудовий місцях Нового Орлеану, їх дуже багато. Ми ходили по таких місцях, про які я навіть знала. Мені було весело до такої степені, що я не хотіла,шоб цей день закінчувався,але як завжди в моєму житті, має щось тоапитися, так гладко все бути не може, так і сталося. Ми гуляли біля чудового озера, як до нас підходить дівчина, я її не знаю:
- Ну привіт Гас,а ти бачу мене чекав побачити, тільки я поїхала в Сан-Франциско, зразу собі нову дівчину знайшов, я так і думала,- промовляла незнайома дівчина.
- Вона не моя дівчина, вона моя подруга, і ми просто гуляємо,- сказав Гас.
- У такому випадку, можливо ти нас познайомиш,- запропонувала дівчина.
- Так звичайно, Стефані це Хлоя, Хлоя це Стефані.,- сказав Гас.
- Дуже приємно,- сказала Хлоя.
- Взаємно,- відповіла Стефані.
На вид вона була, дуже непривітлива, але прогулявши з нею, я зрозуміла, що помилялася, вона дуже приємна, хоч і колишня дівчина Гаса, але судячи по них, вони знову хочуть бути разом. Я трішки стала зайва і я вирішила зімітувати, що до мене подзвонив тато і сказав повертатися до дому.