Правда в тому, що правди не має

Чому, всі роблять зло?

Нарешті закінчився цей тиджень, під час якого, мені не можна було ходити до школи. Але сьогодні я з новими силами, вирушаю в школу і ось переді мною ненавісний 9С і моя подруга Дафна, тільки так я можу описувати свій клас. Сьогодні першого уроку не було, до нас приходив психолог і ми відповідали, на його бездумні запитання. Одне питання було таким:
Ти любиш кого-небудь?
Я відповіла так, думаючи про свого Тоббі. Дафна теж написала так, тому під час великої перерви, я уважно її слухала. Дафні з 3 класу подобається Майк, а він з 1 класу не извертає на неї увагу. Ось закінчились уроки, я попрощалас з Дафною, але вона пізніше до мене прийде, і ми підемо вигулювати Тоббі. І тут я йду слухаю музику, і до мене приходить повідоммлення:
Вибач мене будь ласка, я зробив це не спеціально, а заяву написали мої батьки, вони завжди роблять так, що я не винен, вибач!
Я здивувалася, хто, Дерек вибачився, я тоже була в шоці, але водночас дуже зла. Я прийшла пообідала, зробила уроки і в 17:00 прийшла Дафна, я зібралася, взяла Тоббі і ми пішли гуляти. Коли ми гуляли, то назустріч нам йшла Меггі, вона підійшла і погладила Тоббі і пішла далі, з нами навіть не привіталася. Ну ми, ще трохи погуляли, пограли в літаючу тарілку з Тоббі і пішли до дому, мої батьки вже були дома, і мама приготувала вечерю і я попросила Дафну залишитися в мене, ще на трошки і повечеряти, вона погодилася. Ми повечеряли, попрощалися і Дафна пішла до дому, а я пішла до себе в кімнату, і обдумувала те, що написав мені Дерек. Але поринувши у свої думки, я заснула. Зранку я прокинулася від шуму у будинку, це моя мама сварила Тоббі, за те що він роздер подушку, ой ну це ж собака. Я зійшла на низ і:
- Привіт сонечко, - сказала мама.
- Привіт, що тут сталося?
- Тоббі роздер подушку, - розгнівано сказала мама.
- Ой Мама в нас багато подушов в дома.
- Хлу, але собаку треба контролювати, щоб вона була чемна і слухалася, своїх господарів.
- Зрозуміло
Я пішла на верх, вмилася, одразу вділася, взяла сумку і пішла снідати, поснідавши, я сказала мамі, що хочу піти сьогодні раніше в школу. Мама погодилася, і я пішла. Прийшовши до школи там, ще майже нікого не було, я прийшла в клас, а там сидить Дерек:
- Привіт,- сказала Хлоя.
- Привіт, - відмовив він.
- Що ти робиш так рано в школі?
- Напевне те саме, що і ти.
- Тобі тоже сььгодні не спалось.
- Так, - промовив Дерек, - я думав чи ти мене вибачиш?
- Ой слухай, я вже й забула.
Він піднявся, і почав підходии до мене:
- А я не забув, - сказав Дерек і вийшов з класу.
Я знову здивувалася, адже це на нього не схоже, можливо в нього, щось сталося. Я пішла і сіла за свою парту. Помалу почали сходитися діти, вже майже всі були, і тут заходить Меггі і говорить:
- Сьогодні ввечері в мене буде собака
Всі почали ууууууууу, в Меггі буде собака, і всі поплескали, тоді вона підійшла до мене і скептично посміхнулася і пішла далі. Закінчились уроки, ми з Дафною попрощалися, і я пішла до дому, а подорозі слухала музику, і тут хтось видьоргнув наушники мені і казав:
- Мені скучно одному йти до дому
Це був Дерек, і я знову здивувалася:
- Ти теж десь тут живеш?, - запитала Хлоя.
- Так, - відповів він.
Доки ми йшли до дому, то говорили одне одному про себе, а потім попрощалися і я увійшла в будинок. Так сиділи мої батьки стривожені і казали:
- Хлоя, сонечко присядь
Я сіли і вони:
- Оскільки Тоббі....
- Що з Тоббі, - закричала Хлу.
- Він був не зареєстрований в нас, він має хазяїна, в якого він зареєстрований, і його забрали, доречі, дівчина, чий тато приходив вчиться разом з тобою
- Ммммммееееггггггггіііііі, - закричала Хлу.
Я дуже сильно розстроїлась, і пішла до себе в кімнату.