Правда в тому, що правди не має

Дивний день

Прочитавши мамин щоденник я пішла снідати і пішла в школу.
- Привіт Хлоя,- гуртом промовили Гас і Дані.
- Привіт
- Ти сьогодні пізно, зараз вже урок,- промовив Дані.
- Можливо задумалася.
- А ось і той дзвінок про який ми говорили,- промовив Гас.
- Ага,- під'єднався нього Дані.
- Я так і подумала.
І ми всі засміялися і пішли в клас на Хімію.
- Так діти вам потрібно поділитися на пари, щоб проводити лабораторну роботу,- промовив учитель.
Медісон зразу обрала собі Дані, напевне вона тепер за ним бігає.
- Хлоя, будеш зі мною?.- запитав Гас.
-  Добре,- відповіла Хлоя.
Закінчився перший урок, як не дивно но я дуже почала спілкуватися з Дані і Гасом.
Закінчилися всі уроки і Гас вирішив провести мене до дому.
- Хлу
- Що?
- Ось як би ти вчинила, в такій ситіації...
- Якій?
- Ось твоя краща подружка почала заігрувати з твоїм хлопцем.
- Чесно кажучи не хочу навіть думати про таке.
- А ну тоді вибач.
- Нічо.
Гас так дивно себе поводить, я ще ніколи його таким не бачила, що з ним.
Я увійшла до будинку і там вже стояв тато, з такою досить дивно-смішною посмішкою.
- Тат?, щось сталося?
- Та ні доню,- дивно з посмішкою відповідав тато.
- Тааат!?
- А що це хлопець тебе проводив?,- так невинно запитував тато.
- Це мій однокласник.
- І як зветься однокласник?
- Тато, Гас, тато,- голосно відповіла Хлоя.
Це так не привично, останній раз тато так казав про Дера, як він мене проводив. Я скучаю, хоч він мене вже й забув напевне, але я його люблю і точно ніколи не забуду, просто не зможу. Я згадую, як я йому допомагала в лікарні, провідувала, подарунок на новий рік, наші прогулянки, вечері в домі в один одного. Хочу зараз побачити його, обняти, поцілувати. Я хочу це комусь розказати, але... Мама, мамусю, мені тебе дуже не хватає, я люблю тебе мамусю. Я просто не розумію, життя настільки заплутане, і дуже тяжке, незрозуміле. Я хочу зараз звільнити свою голову і зробити домашнє завдання, але як можна все викинути з голови, прийдеться виходити з ситуації так, як є, нічого не поробиш. Як не старалася, але зосередиться на домашньому завданні не вийшло, я зробила кучу помилок, і я вся на нервах, але тут:
Гас: Як справи?
Я так здивувалася.
Хлоя: Як думаєш?
Мені було цікаво, що зараз напише Гас, але хвилин 10 він нічого не відписував.
Гас: Точно думаєш про Дера, а я тобі скажу, шо він нездорожив тобою, ну а як по іншому це назвеш.
Я щось не можу зрозуміти, що це з Гасом, він напевне також злий на Дера, ну а що, кращі друзі, були.
Хлоя: Гас, не переживай ти тоже, я знаю шо ти злишся на Дера, але я надіюся, що в нього є якась важлива причина на це.
Гас: Хлу, яка причина, ігнорити, нічого не сказав, і нічого не говорить, на морі, що ще потрібно.
Хлоя: Гас, ти знищуєш всі мої надії?
Гас: Ні, ти що просто хочу, щоб ти усміхалася.
Тепер я взагалі заплуталася, напевне Дер дуже обідив Гаса, що Гас, так себе поводить, не знаю, не знаю.
Хлоя: Якби всьо було так просто, так просто не має нічого, все дістається дуже тяжко і за все потрібно платити, деколи й життям.
Гас: Хлоя, я розумію, і співчуваю.
Хлоя: Дякую.
Сам день такий дивний популярні хлопці починають спілкуватися зі мною не тільки десь на дворі, а й в школі, просять сісти на лабораторну, може я не настільки вже й нещаслива, не знаю, це напевне єдина моя відповідь на все, я не знаю. Я нарешті доробила домашнє завдання з купою помилок, але шо вже є, то є. Вже 20:40, але я дуже хочу спати, змучилася, тому лягла так рано.
А тут повідомлення:
Гас: ...