Правда в тому, що правди не має

Ура! Моя Марта.

Зайшовши у будинок я була приємно здивована, тому, що тато розклав і прикрасив ялинку. Цього року, ми щось затрималися з її розкладанням. Було видно що тато щось хотів запитати, але я сказала що все завтра і пішла спати. Сьогодні приїждає Марта, а затра новий рік. Але Дер в лікарні, ось так я сьогодні прокинулася. Зійшла я на низ і почала роздивлятися ялинку, вона така красива. Я так здивувалася, коли тато закричав:
- Хлу,лу, лу,лу, - це тато так почав свою ранкову пісеньку.
- Так Тату.
- Ага, ага.
- О так.
- Качай, качай.
- Ага, ага.
І ми засміялися. О це так ми поспівали зранку, це називається бадьорий ранок. Але тут дзвінок у двері. Тато відчинив двері і я не встигнула кліпнути як хтось повішався мені на шиї, це була Марта. Ми почали обнімитися, стрибати і ми дізналися шо наші батьки наспривді все це спланували. Ми були такі раді. Я і Марта побігли до мене в кімнату і ми почали розмовляти, я їй розказала свою правду, яку не назвеш правдою, тому, що все надто складно, щоб це назвати просто правдою. Я подивилася на годинник і це була 12:01 і я сказала до Марти:
- Ти не хочеш піти зі мною провідати Дера.
- Лола, звичайно хочу. Я хочу побачити твого хлопця.
- Марта, я так за тобою скучила.
- А я за тобою.
- Ну що пішли?
- Ага.
Ми зійшли на низ, наші батьки спілкувалися:
- Хлу, ви куди?, - запитав тато Хлу.
- Тат, ми прівідати Дера.
- Ну йдіть, але не довго.
Ми по дорозі купили йому фруктів і я трішки розказала Марті про нього. Ось ми і прийшли, я чомусь переживала, ми постукали і увійшли, він сидів дивився фільм. Я підійшла до нього він мене поцілував.
- Привіт Лу, - сказав Дер.
- Привіт Дер, - відповіла я,- це та моя подруга про яку я тобі розповідала.
- Привіт, - промовила Марта.
- Привіт, - відповів Дер.
- Дер це Марта, Марта це Дер.
Я їх познайомила і ми троє знайшли спільну мову. Дер сказав, що йому вже краще, але на новий рік його до дому не відпускають. Я вам скажу, що в лікарні є чудовий зал де всі зможуть зустріти новий рік, там стоїть красива, велика ялинка. Ми з Дером порощалися він мене обняв і ми з Мартою пішли. Я подзвонила татові і сказала, що ми пообідаєм десь в центрі, і ще трішки погуляємо. Тато дозволив. Ми пішли в ресторан ,,TripAdvisor", пообідали та ще й чудово поспілкувалися. Потім ми пішли вибирати подарунки, ми тільки подивитися, а завтра підемо купляти, чи щось робити. До дому ми прийшли в 16:13 і пішли дивитися фільм ,,Розлом Сан-Андреас", потім ми пішли вечеряти, за вечерею ми спілкувалися разом з нашими батьками, але коли вони почали обговорювати наші особисті таємниці, ми з відти пішли. Ми спілкувалися, ніяк не могли наговоритися. спати ми лягли аж в 23:47 і то ледве заснули. Прокинулися ми, ні я прокинулася від того, що хтось сам із собою розмовляв у вісні, так-так це Марта, ну тому я її і розбудила. Ми ще й посміялися з ранку. Ми вклучили музику не дуже голосно і почали битися подушками:
- Марта, як мені цього не вистачало.
- Лола, не розкисай.
І Марта лупнула мене подушкою по голові.
- Ну получай-получай.
- Це ти получай. Знаєш мені також цього не вистачало.
Ми сіли і обняли одна одну. Тоді нас покликали снідати. Ми поснідали і сказали:
- Ми йдемо гуляти і заодно провідаємо Дера добре?
- Та добре.
Ми пішли переоділися, тому, що були в піжамах і першим ділом пішли до Дера.
- Привіт Дер.
- Привіт сонечко, - промовив Дер і поцілував Хлу.,- Марта привіт.
- Привіт.
Ми знову розмовляли, про все, але змушені були іти тому, що часу обмаль і ми попрощалися.
- Хлу,зачекай, ти цей готуйся.
- До чого?
- Побачиш, - усміхаючись промовив Дер.
Ми вийшли і Марта мені казала:
- Він в тебе просто шикарний
- Я знаю.
- Такого ше треба пошукати.
- А ось я найшла.
- Ви молодці.
Зходивши по сходах, ми зтикнулися з ним...