Правда в тому, що правди не має

Норий рік, чи не так?

Так на сходах ми побачили містера Манса, зі здивованим обличчям, ніби він не розуміє, що ми тут робимо.
- Згадала, що в тебе є Дерик, - скептично сказав містер Манс.
- Що? Я не розумію.
- Та так, нічого, просто думки вслух. А це хто?
- Моя подруга з Нью-Йорка, Марта.
- Приємно познаймитися, я містер Манс, тато Дерека.
- Мені також, - відповіла Марта.
Ми здивовані вийшли на двір, і там змогли сказати перші слова одина-одній.
- Це тато Дера?, - запитала Марта.
- Ага, - безсило відповіла Хлоя.
- Ну Дер на нього не схожий характером взагалі.
- Я знаю. І я дуже переживаю за себе з Дером.
- А шо тут переживати, він тебе любить, ти його, Він робить тобі сюрприз, ви пообіцяли не розходитися через його тата, що ще потрібно.
- Марта, ти як завжди права, але ти не завжди коло мене тепер. В мене тепер немає такої чудової порадниці.
- Лола, не вішай носа, йдемо за подарунками.
- Йдемо, - промовила Хлоя і усміхнулася.
- Але є проблема, - переконливо сказала Марта.
- Яка?, трішки налякано запитала Лу.
- Я голодна, - усміхаючись промовила Марта.
- Я тоже.
І ми засміялися разом. Пообідавши, ми пішли вибирати подарунки:
- Як я виберу тобі подарунок..., - одночасно сказали Хлоя і Марта і заміялися.
- Давай ти, - сказала Хлоя.
- Ні ти, - відповіла Марта.
- ...якщо ти завжди коло мене, - знову одночасо сказали вони.
Ми спочатку сміялися, а потім вирішили розійтися при покупці подарунків одна-одній.
- Март, що мені подарувати Деру?, - зі страхом запитала Хлу.
- Дивись, як на мене він не чекає від тебе великого подарунка, це зразу видно.
- Ну, а що?
- Я думаю, якусь річ, яка б нагадувала йому про тебе.
- Це типу,якоїсь кружки з нашою фотографією, обо щось таке.
- Так.
- Марта, це чудова ідея.
І я обняла Марту. В мене на телефоні куча наших фотографій і вибрала саму гарну, все подарунок Деру готовий, залишилося, його запакувати. Ну ще тато і Марта, а мамі я занесу чудові троянди. Татові я купита наручний годинник. Марта теж вже купила подарунки батькам, і ось ми розійшлися. Блін, шо мені подарувати Марті, о я придумала, я їй зроблю чехол на телефон з нашою фотографією, але цього за мало, ще щось потрібно. Думай Хлоя, думай. І тут я проходила повз магазин з біжутерією і пабачила просто шикарні сережки і їх купила. Далі я пішла по папір, в який загорну свої подарунки. Все ось 16:36 і ми з Мартою, вже зустрілися і пішли до дому, наші батьки вже готувалися. Мартина мама, місіс Медісон, робила салати, наші тати, накривали на стіл, ви чуєте тати накривали на стіл. Це було так мило, що ми не хотіли їх відволікати. Ми пішли в мою кімнату і там запаковували подарунки. Ну ось 19:40, ми йдемо вечеряти. Повечерявши ми пішли дивитися фільм ,,Реальна любов", прікольний фільм, ми його дивилися, птім говорили і ось настав час відліку останіх хвилин 2019 року, завтра вже 2020 і я не можу в це повірити. І 10, 9, 8, 7, 6, 5, 4, 3, 2, 1, бум, бум. Ура. Шампанське. Радість. СМС:
Зайчик, вітаю тебе з новим роком, всього найкращого. Знай цей бум, нічого не змінив, все так, як було. Хоча ні змінилося, я став тебе сильніше любити, знай я дуже тобою дорожу.
Ця СМС, це просто, те, про, що я не могла навіть думати. Далі подарунки - татові дуже сподобався годинник, Марті теж сподобався мій подарунок. А що мені подарувала Марта? Вона мені подарувала підвіску ,,Best F/riend", одна частинка у мене і одна у неї, а ще браслет до підвіски, всі були щасливі, тільки Деру подарунок завтра віддам. Ми лягли спати в 03:06 і то ми з Мартою, ще довго не могли заснути. Я чекала ранку, щоб встати, піти до Дера і віддати йому подарунок. А ще я дуже хотіла побачити Дера, дуже.