Мій сусід ПСИХ

Глава 5

Наступним уроком був основ здоров'я.У класі стояла мертва тиша,бо вчителька з невідомим мені ім'ям хотіла зробити важливе оголошення.
-Діти, прошу уважно мене слухати.Через деякі проблеми,мушу повідомити вам це зараз.Завтра у нас у зв'язку з темою "самозбереження" відбудеться поїздка у ліс,за місто на 1 день і 1 ніч.-весь клас сумно зітхнув-Ну що хто їде?-ніхто так і не обізвався крім двох учнів.
-Добре,але мушу вас попередити що їдуть усі,хіба можна прогавити такий шанс?Все одно,без цієї поїздки двійка за тематичну вам гарантована.Ну так,що?-і всі,як по команді підняли руки.
              ***
Я сиділа в дома і складала речі в завтрішню поїздку.Я хвилююсь за Сема,адже лишати його тут на добу мені страшно.
-Але Сем в мене відповідальний хлопчик,правда?-сказала я в голос глядячи його по голові.
-Розмови з неживими предметами і тваринами,перша ознака шизофренії!-почула я за стіною.
-Прикрий ротика,а то я деяким командам його навчила,наприклад відгризання язика придуркам.Ну,що хочеш перевірити на практиці?-Я,але Марк проігнорував,я за стіною відчула,що він закотив очі.

Добре що палатки нам роздадуть на місці.-думала я, кладучи спальний мішок в рюкзак.Ех,сподіваюсь,що завтра все буде добре.

Ранок
Прийнявши всі раннішні процедури,я вийшла з дому.Закриваючи двері квартири,я врізалась в Марка.
-Дивись куди йдеш!
-Закрий рот!-я дуже нервова людина.
Ми зайшли в ліфт ,він витягнув електронку і почав димити на мене.Від чого я закашлялась.
-Ти вейпер,алкоголік,може ще й наркоман?-Я,прищуривши очі від диму.
-Заспокойся,я не наркоман.П'ю рідко.
-Ага,бачила вже,п'є він рідко.
-Закрийся,доречі в нас не костюмна вечірка-Марк,прибравши електронку в кишеню.
-Ммм...Дякую ти вмієш робити компліменти дівчатам.
-А хто сказав,що ти дівчина?Я б хотів це перевірити-сказав хлопець загравши бровами.
-До твого відсталого мозку не доходить?Я НЕ БУДУ З ТОБОЮ СПАТИ.НІ ПРИ ЯКИХ ОБСТАВИНАХ!-вже прокричала я і вийшла з ліфту.
Йому треба в школу для "Особливо обдарованих дітей".Йому не місце в здоровому суспільстві.
В автобусі
В автобусі я сиділа поряд з Євою.Дівчата на задніх сидіннях,щось бурно обговорювали вже не першу годину.В мене від них болить голова.Але раптом я почула голос вчительки:
-Діти прошу вас збирати речі та прибрати сміття на своїх місцях.Ми приїхали,бажаю вам гарно провести час.
-Свобода!!!-прокричали хлопці і вибігли з автобусу.
         ***
Пройшло вже багато часу відколи ми приїхали у ліс.Ми розклали палатки,так як їх замало, в палатці ми будем спати по двоє.Звісно,що я буду з Євою.Зараз в нас вільний час тому ми нічим не зайняті.

-Слухайте народ-кричав Тарас-Тут по GPS недалеко є річка,ходімо прогуляємось,хоч щось корисне з цієї поїздки.

Більшість пішли за ним.Без нагляду вчителів.Хм...дивно я думала що кожен наш крок будуть контролювати.
Насправді під "недалеко" він мав наувазі одну годину хотьби.В мене ноги відпадають.Але це того вартувало.Тиха,спокійна річка посеред густого хвойного лісу.Ідеально!В мене аж мурашки по шкірі пішли.Чудове місце для пошуку натхнення,чи відпочинку на одинці.
Раптом до мене підбігло двоє хлопців Марк і ще якийсь.Вони підняли мене в повітря.
-ВІДПУСТІТЬ ПРИДУРКИ!ПОСТАВТЕ МЕНЕ НА ЗЕМЛЮ!-кричала я і проклинала цей день.
-Відпустіть її ,хлопці!Це вже не смішно!-Єва,але вони проігнорували.
-Влада,не хочеш покупатись?-спитався Марк і вони піднесли мене до річки.
-Я вчительці пожаліюсь!Відпустіть її негайно!!!-пробувала хоч щось зробити Єва,але марно.
Ні,скажіть що це жарт!Вони ж не зможуть кинути мене в холодну,осінню річку!Це просто тупий жарт.ПРОСТО ТУПИЙ ЖАРТ!

Але було вже пізно.Я відчула холодну,пронизуючи до кісток воду,я не могла поворушитись.Все тіло ніби оніміло,у мене почалась паніка,я тонула!Я ТОНУЛА!Річка не виглядала такою глибокою!Я бачила як бульбашками виходило повітря,але нічого не могля вдіяти.
Невже я так помру?
Все було як в тумані...
         ***
Я відкрила очі і відкашлялась.Перед собою я побачила небо.Невже я померла?
Ні,не померла холод який "обійняв" моє тіло дав зрозуміти,що я жива.Я спробувала припіднятись,і зрозуміла що лежу на березі річки.Перед мною стояли  мої однокласники,і сидів невідомий мені хлопець,весь мокрий.Я зрозуміла,що він врятував мене.Раптом мене накрила хвиля втоми,і я не змогла пручатись їй.
Я була надто втомлена,щоб розмовляти,а тим більше йти кудись.Я просто закрила очі,слухаючи шум голосів.
---------------Від автора----
Дякую за те,що підтримуєте мене і ставете лайки.Сьогодні в мене появилась мотивація,тому я вирішила порадувати вас главою в 2 рази більшою ніж зазвичай.Люблю вас❤❤❤