Мій сусід ПСИХ

Глава 29(остання)

Це був теж самий,до болю знайомий Марк.В руці в нього була фляшка якогось віскі.Його очі були пустими,я відчула,що щось не так.

-Зайдеш?- звичайним тоном запитала я,ніби,нічого й не було.
Мовчки він пройшов в квартиру.Зачинивши двері я пішла за ним на кухню.Відколи він так просто розгулює по моїй квартирі?Коли ми встили так зблизитись?Ми ж недавно були найзапеклішими ворогами.Від роздумів мене перебив хлопець.
-Сядь.-тихим тоном сказав він.Я сіла на крісло поряд,Марк взяв мене за руку.
-Вибач...вибач мене,я не хотів образити тебе.Але ти просто не уявляєш..Щ-що -його голос тремтів- я відчув,коли зрозумів,що можливо бачу тебе в останнє.Що більше ніколи н-не обійму тебе,не зможу глянути в твої очі...
Я встала і обійняла його.
-Це ти мене вибач.

Більше я не пам'ятаю нічого,лише його тепло.Воно заповнило всю пустоту в моєму серці,ось,це і було моє щастя...