Мій сусід ПСИХ

Глава 21

-Не зрозумів,в якому сенсі виключать?-запитав хлопець піднявши одну брову.

-В прямому!Що тут незрозумілого?Мене виключають зі школи!-я злилась.Я злилась більше не на хлопця,а на себе.До чого я докотилась...Я на дні.

-Зачекай,через що?Те що тебе виключають я зрозумів,але що ти вже встигла натворити?

-Я й веду до цього!Я взагалі нічого не робила!Вза-га-лі.-говорила я,горизонтально махаючи руками.

-Не пам'ятаю,що в нашій школі були такі випадки,що через ніщо виключали зі школи...

-Ех...Все не так просто,як здається.Зараз я тобі розкажу.Після того,як я вийшла з класу...

              ***
-...тепер ти розумієш,що я нічого не зробила?-я,запитально глянувши на Марка.

-Діана рідкісна сучка.-злився хлопець-Її батьки...Вони дуже впливові,вся адміністрація їх поважає,хоч всі знають,що впринципі їх поважати немає за що.Їх люблять за їхні зв'язки,а ще звичайно за великі гроші.Тому,що б тобі щось довести не достатньо слів,потрібні докази.Нагадай ще раз усе спочатку.

-Я вийшла з класу і пішла по довгому великому коридору до дверей директора.

-А ось тут стоп...Я дещо згадав,це все відбувалось в коридорі??

-Так.

-Біля дверей до дирекції-це вже було схоже не на запитання,а на ствердження,але я всеодно відповіла.

-Так.

-В нас будуть докази!-скрикнув він,радісно схопивши мене за руку.

-Де??Звідки вони візмуться???Я нагадую,що ми не у фільмі "Гарріпотер" і магії в нашому світі не існує.-сказала я на одному диханні.

-Та магія тут нідочого.Справа в тому,що біля кабінету директора встановлені відеокамери!

-Серйозно???Як я раніше не додумалась глянути!?Марк дякую!!!-радісно скрикнула я обійнявши хлопця.

-Зачекай це ж ще не кінець.Тепер потрібно з цим всім йти до Ігора Васильовича,нехай перевіряє камери.

-Ти впевнений,що він вислухає мене?-запитала я,відходячи від ейфорії.

-Влада,я можу...ні я піду з тобою,до того ж,ти маєш право на свою власну думку.-в цей момент я була дійсно дуже вдячна Марку.Як би не він,я б уже давно опустила руки.Без підтримки в цьому світі важко...
         
          ***
Ми стояли навпроти цих чортових дверей.Я ніяк не наважувалась зайти в середину.

-Знаєш Марк,в мене дежавю.Який я вже раз захожу сюди,в цей проклятий кабінет???-запитала я,важко зітхнувши.

-Повір,в цьому,як ти сказала "проклятому" кабінеті я був значно більше раз ніж ти.А зараз зберігай спокій,все буде добре-сказав хлопець поцілувавши мене в щоку.
Я почула як він відкрив двері.В горлі все пересохло і я нервово сковтнула.
Усе буде добре,Влада,усе добре...