Мій сусід ПСИХ

Глава 26

-Була рада вас бачити-говорила я батькам які виходили з моєї квартири
-І ми тебе теж сонечко,-сказала мама обійнявши мене.-папа
-Папа-Я,закривши двері.
-Фуууух.
Нарешті вони пішли.Не те,що я не люблю батьків,але поруч з ними я відчуваю себе дівчинкою на короткому повідку.Їхні постійні питання,застереження,заборони.За цей час проживання в новому місті,я відвикла від цього.Помивши посуд,я пішла в душ.
***
Після водних процедур я оділа свою улюблену піжаму з єдинорогом.Мені було сумно,я кидала м'ячик Сему,а він його приносив.На годиннику була дев'ята година.На небо опустилась ніч.Я дивилась,як на землю падали лапаті сніжинки.
Я зразу згадала,як ми з татом колись давно-давно,їздили в ліс кататись на санках.Ох,це були дійсно чудові моменти.
Перелізши в квартиру Марка,я пішла в його кімнату.Він не спав,а дивився щось на ноутбуці.
-Що робиш?-спитала я,від чого хлопець здрогнувся.
-Для чого так лякати?Я зараз буду дивитись фільм,хочеш приєднуйся.
-Добре,але ти береш ноут на ліжко.
-Окей.
Я стрибнула на ліжко,як тюлень.Чесно,я думала що воно провалиться,слава богу цього не сталось.Хлопець сів з ноутом на ліжко і ми почали дивитись фільм.
Не думала,що це буде бойовик.Впринципі чому тут дивуватись?Від таких фільмів мені або хочеться спати,або...хочеться спати.Я розвернулась на інший бік та закрила очі.Згодом провалилась в глибокий сон.
Ранок
Проснулась я слава богу не на землі і не під ліжком.Хлопець спав закинувши на мене ногу.Я вилізла і пішла до себе.
Зайшовши в свою квартиру,я вирішила погуляти з Семом.
Покликавши його декілька раз пес не відгукнувся.Дивно...Я пройшлась по всім кімнатам його не було.В мене дежавю.Таке вже ставалось і пес виявився в Марка,але сьогодні його там нема.Сидівши на ліжку я помітла на камоді невеличку записку.
Я швидко розгорнула пожовклий папір.

Якщо хочеш знову побачити свого собаку живим,приходь в закинуту будівлю о 19:00 сама і без копів.

        ***
-Ти маєш уявлення хто це?-запитав мене Марк тримаючи записку в руках.
-Не маю.Хоча...
-Діана.Це точно вона-хлопець віддав мені записку-Я сподіваюсь,ти не збираєшся йти туди одна?
-....
-Е ні,цей варіант зразу відпадає.
-Я не хочу наражати тебе на небезпеку.
-Ти хоч розумієш,що говориш.Я не зможу сидіти тут знаючи,що ти пішла в цю богом забуту будівлю не відомо до кого.