Мій сусід ПСИХ

Глава 12

Я почула,як хлопнули вхідні двері.З полекшенням я вийшла зі своєї кімнати.Відколи Марк почав піклуватись про мене?Я цього не помітила.Щось мені це здається підозріло дивним.Невже я подобаюсь йому?Та,ні це вже якась дурня.   
                    ***
День пройшов сумно та не цікаво.Мені набридло сидіти в дома без діла.Все завтра йду до школи.Знаю,знаю я хвора і бла,бла,бла,але мені сумно,до того ж вчитись потрібно.З такими темпами я забуду усе,що вчила 11 років.
                    ***
Зранку я ледве встала.Не знаю чому,вчора я лягла рано,хоча можливо я просто відвикла рано вставати.Ех,ну якщо вирішила йти до школи то вже піду.Швидко поївши я пішла вдіватись.Ненароком глянувши у вікно я здивувалась.Зранку було дуже темно.Я навіть і не помітила ,як темно тепер уранці.Але місто ніби не звертає на це уваги,темнота не може знищити його шум і гам.Місто живе ним.
                  ***
Виходивши з квартири я в когось врізалась.І звичайно це був Марк.

-Я не зрозумів,куди це ти зібралась?-спитав він глянувши мені в очі.

-Як куди,ти ж в школу ходиш і я теж.-в роль дурочки я вжилась бездоганно

-В яку школу,ти розум маєш?Ти хвора тобі треба сидіти в дома!-сказав хлопець відкривши двері в мою квартиру.

-Еее ні.Я йду до школи,я вже вирішила.-сказала я закривши двері назад.

-Ні,ти сидиш в дома.-вже наказував хлопець.

-Слухай Марк я не якась річ,щоб нею розпоряджатись.До того ж ти мені ніхто.Просто сусід.

-Просто сусід?Добре,як скажеш.-він був знервований.

-Що тут відбувається?-почула я голос з іншої сторони спільного коридору.З старих дверей до нас вийшла бабця.-Я не розумію,хто вам дав право кричати зранку і будити сусідів?

-Виба...-хотів сказати Марк,але я його перебила.

-Я теж про це йому говорю!Цей хлопець вже вкотре лякає мене своїми розмовами.В нього шизофренія,він розмовляє сам з собою.Я б не радила вам взагалі спілкуватись з ним,а то мало,що може статись.-сказала я злісно глянувши в очі хлопця,на що він відповів таким ж самим поглядом.

-Ох,дякую моя квіточка за те,що попередила.Тримайся від нього подалі.-сказала стара швидко зайшовши в квартиру і закривши двері.

Хлопець в котре глянув мені в очі,а після цього швидко почав спускатись по сходах.Не знаю,чому я наговорила про нього таке бабці.Він знервував мене своїм ставленням до мене.Ех,я його не розумію.Остап був правий,він змінився.