Мій сусід ПСИХ

Глава 14

Її слова ще більше розізлили мене.Я взяла тарілку з невідомою мені жовтою рідиною,яка стояла в неї на столі і вилила їй на голову.Вся ця дивна тягуча рідина опинилась на тілі дівчини.Вона шоковано сиділа і дивилась на мене.Можна сказати,що всі люди у їдальні дивились на нас,Єва сиділа з відкритим ротом.

-Та як ти...та як ти посміла!-кричала вона,а тим часом її "подружки" принесли їй серветки-Марк сьогодні ж буде знати,і тоді,тобі вже не буде весело!

-Ти його знаєш?Ого нічого собі,прогрес!Я думала,що такі люди,як ти взагалі нічого не знають.

-Я його дівчина тому...-щось говорила вона,але я її перебила

-Дівчина?Ну,що ж ви один одного вартуєте.-мовила я.Після моїх слів вона хотіла,щось сказати,але я вийшла з їдальні.Як мені усе це набридло!
               ***
Після уроку географії до мене підійшов Остап.

-Можливо розкажеш,що сьогодні сталось на великій перерві?-запитав він піднявши одну брову.

-І ти вже знаєш?

-Тут плітки розходяться зі швидкістю світла.Влада,про це вже вся школа гуде!

-В мене зараз немає бажання нічого розповідати.-сказала я швидко віддалившись від хлопця.Я не можу тут знаходитись,ця школа мене нервує.Це все через Марка!

Раптом з моїх роздумів мене вибив сильний біль.Я в когось врізалась.Ну звичайно це був мій "улюблений" однокласник та сусід.Чому в таких ситуаціях завжди присутній він?!

-Як говорять,згадаєш гамно ось і воно-сказала я і продзвенів дзвінок.Хлопець взяв мене за зап'ястя і потягнув кудись.Рука неприємно нила.

-Куди ти мене ведеш придурок?!-кричала я,раптом він зупинився.Різко він притиснув мене до стінки,ще сильніше стиснувши зап'ястя.

-Слухай сюди,ще раз я почую,що ти щось зробила Діані,тебе виключуть з школи!Ти зрозуміла?-прокричав хлопець мені на вухо.Але я не розгубилась,я швидко звільнилась від його хватки і відійшла на кілька кроків назад.

-Та коли ти вже зрозумієш,що я не собака і я не буду скорятись тому,що ти говориш?!А твоя "дівчина" сама винна в тому,що сталось!Що ти взагалі в ній знайшов?-сказала я усміхнувшись,мені дійсно було цікаво.

-Яка тобі різниця?!Це не твоє діло,до того ж ти себе бачила?Я коли бачу тебе,мені стає погано,ти напевно перша дівчина з тих,що я знаю,яка не вміє слідкувати за своїм зовнішнім виглядом!Та ти можеш сподобатись останньому ідіоту!-від його слів в мене встав ком в горлі,я ледь не плакала.Але я не буду цього показувати.Не йому.Я просто розвернулась і пішла.

Мені потрібно побути наодинці,відпочити від цих проблем,від цієї школи.Мені хочеться плакати.Це таке дурне відчуття,мені ніби погано,а ніби уже всеодно.Усе якесь сіре,нечітке.І аж потім я зрозуміла,що вже давно плачу.