Мій сусід ПСИХ

Глава 10

Я проснулась він різкого,та сліпучого світла.Білі стіни,та багато різних приладів підключених до мене свідчили,що я в лікарні."Що сталось?"-було моїм єдиним запитаням.

В палаті я була одна.Мені дуже важко дихати,кожний подих завдає нестерпного болю.Стоячий запах спирту доводив мене до нудоти.Раптом якийсь дивний прилад запищав і в палату зайшов лікар.

-Доброго дня.Я Олексій Валерійович ваш лікар-сказав чоловік середнього віку поправивши свої окуляри,він виглядав невиспаним та втомленим.

-Що сталось?-ледь видавила я,голосу майже не було.

-Ви прибули до нас у важкому стані,і ми виявили Запалення легень.Ще б 1-2 дні і ситуація б загострилась та стала б фатальною.-його слова привели мене в шок.За останній час моєму життю часто загрожувала небезпека.

-А довго я тут пробуду?-сказала я хрипучим голосом.

-2 або 2,5 тиждні.Залежить від вашого організму та ,як він спиймає хворобу.Ну тоді я залишаю вас,поправляйтесь.-вийшов він.

З-за дверей я почула дивну розмову.

-Будь ласка,на декілька хвилин.-говорив хтось.

-Ми не можемо допустити вас в палату.Пацієнка ще не готова до відвідувань.-я впізнала голос лікаря.

-Ви не розумієте,для мене це дуже важливо.

-Ще раз повторюю,ми не можемо допустити вас до пацієнтки.Їй потрібні лише хороші емоції.

-Та чорт з вами.

В палату зайшов Марк.Ну,а що він тут забув?

-Я ж сказав ви не можете сюди зайти...

-Хай заходить.-вимовила я.

Лікар закрив двері.

-Дякую-сказав хлопець сівши на крісло-Як ти?

-Не дуже добре.Поясни що сталось?

-Сам не зовсім розумію.Ми з тобою були на вулиці,потім ти почала кашляти і знепритомніла.Я дуже злякався тому позвонив в швидку.Я знаю це все через мене.

-Проїхали...Як там Єва?

-Нормально,вона теж скоро тебе навідає.Доречі-сказав хлопець і потягнувся до рюкзака витягуючи з-відти пакет з фруктами-Це тобі.

-Та не треба було..

-Ще й як треба-перебив мене хлопець-Коли я хворів,моя мама завжди годувала мене фруктами.

-Дякую.Доречі я тебе попрошу,подивись за Семом поки мене немає.

-Сем це та собака?-він говорив налякано,його очі нервово бігали по палаті-Ну ніііі.Ти просто не уявляєш,як я панічно боюсь собак.-його слова заставили мене усміхнутись,він як мала дитина.

-Не бійся він не кусається.До того ж ти йому сподобався.

-Смієшся?Невже цій собаці може хтось сподобатись?

                     ***

Дні проходили сумно.Я лежала в палаті та дивилась у вікно,осінь закінчується скоро буде зима.Я сподіваюсь,що не проведу перший зимовий день у лікарні.Інколи мене відвідують Єва,Марк та Остап.Хоч щось розбавляє нагнітаючу атмосферу лікарні.

               ***

  Дочекалась!Сьогодні день моєї виписки.Мені вже набридло їсти цю жахливу кашу і таблетки.Звісно я ще не буду гуляти та ходити до школи,але лікуватись в дома набагато краще ніж в лікарні.