Мій сусід ПСИХ

Глава 9

Ці 2 дні мені було ДУЖЕ погано.Я вже не впевнена,що це проста застуда.Ні,це далеко не проста застуда.Але я вчора пообіцяла Єві,що піду з нею на вечірку.Я з тих людей,що дотримуються своїх обіцянок.Температура спала до 37 тому думаю 2 години я зможу просидіти.Через декілька хвилин до мене має приїхати Єва,щоб допомогти зібратись і тоді ми разом поїдемо на вечірку.

***

Ми сиділи в таксі.Я дивилась як багатоповерхівки повільно змінювались на одинокі особняки.Єва казала,що вечірка десь за містом.

-Як звати того хлопця в якого вечірка?-промовила я не відводячи погяду з вікна.

-Юліан

-А хто ще з наших там буде?

-Декілька дівчат,Тарас,Марк...-тут я її перебила

-Марк?-спитала я закашлявшись

-Ну так,у нього можна сказати VIP запрошення.Він все ж таки, теж входить до найпопулярніших хлопців в нашої школи.

-Супер-саркастично відмовила я.

-Непереживай,там буде багато людей,я впевнена що ви з ним не будете перетинатись.

-Сподіваюсь.

Раптом ми зупинились.

-Приїхали-сказав таксист

Розплатившись ми вийшли з таксі.Було трохи холодно,адже я була в платті до колін на короткий рукав.Мої очі заблищали від подиву.Це був не просто будинок,це був ЗАМОК.Я серйозно говорю.З цього замку грала дуже гучна музика.

-Не дуже приємна атмосфера-сказала я подрузі

-Привикай-промовила вона пішовши в сторону будинку.

***

Як би ж я знала,що тут буде так жахливо ніколи б не прийшла сюди.Від запаху табаку і перегару мені стало тошно,тому я вийшла на вулицю.Тут однозначно було краще ніж в середині.Поринувши в свої думки я гуляла по шикарному саду.Тут було так тихо і спокійно,аж до мурашок.Мені по душі така спокійна й тиха атмосфера.І для чого я поперлась сюди,знаючи що тут буде погано?Сама не знаю...

Я відчула,чиїсь кроки позаду себе.Розвернувшись я побачила уже знайому мені постать.Марк.Ну кого-кого,але точно не його мені зараз невистарчає.

-Привіт.-сказав він

-Привіт-без особої зацікавленості відповіла я-Чому ти не в середині?

-Нудно і надто пафосно.Минулорічні вечірки були більш атмосферніші.

-Ясно...

-Влада...Ти ти така...і я..-незрозуміло говорив він

-Що?Скажи нормально я не розумію-сказала я закашлявшись,я знову задихалась

-Влада все нормально?-занепокоїно відповів він

Але перед очима все розпливалось.Все втратило свій колір і стало сірим.Я не розуміла,що відбувається.В мене почалась паніка,я не чула нічого.Що за чорт?Якись дивний голос,шуркіт чула я.Але все було не зрозумілим і розпливчастим.