Глава 22

3.9K 251 2
                                    

-Доброго дня!-весело гукнув Марк.От тільки звідки в нього цей чудовий настрій?Як же мені хочеться такого позитиву в даний момент.

-Ігор Васильович,мені потрібно з вами поговорити...-тихо сказала я.Серце гупало,а ноги були ватні.Зараз вирішується чи залишусь я в цій школі,чи ні.

-Я слухаю тебе,Владо-так солодко промовив чоловік,від чого мені стало ніяково.

-Це на рахунок того випадку з Діаною...Я...я маю докази,які свідчать що я не робила цього.
Було страшно.Директор якось дивно усміхнувся глянувши на мене.

-Чесно кажучи,в мене немає часу,але мені дуже цікаво послухати твою нову захоплюючу історію-від його слів мені стало бридко.Я не знала,що відповісти,але раптом в нашу розмову втрутився Марк.

-Зачекайте,це для неї дуже важливо,невже ви не можете увійти в її стан?Якщо ви не хочете вірити Владі,то тоді  повірте мені...Десь в районі 08:40-09:00 на відеокамері в головному коридорі сталась ця прикра ситуація.Перегляньте будь ласка камеру,там чітко видно,що Влада в нічому невинна.
Ігор Васильович важко зітхнув,але включив комп'ютер.

-Я сподіваюсь,що я недарма трачу на вас свій час.

              ***
-Владо,вибач мені,що не вірив тобі-сказав директор невідводячи очей від екрану комп'ютера.

-...я знаю в це важко повірити,але я дійсно нічого не робила.

-З батьками Діани в мене буде серйозна розмова.

-Ем..я також хотіла спитати,я не буду виключена з школи?

-Звісно що ні,ти можеш і на далі продовжувати навчання.

               ***
Вийшовши з кабінету,я  зітхнула з полекшенням.Сил взагалі не залишилось.

-Нам це вдалося!-прокричав Марк.

-Дуже дякую тобі,що допоміг в цій ситуації,я не знаю що б я робила без тебе.

-Та не має за,що-зашарівся хлопець

-Я тепер перед тобою в боргу...

-Хм...А це можна використати в своїх цілях.Завтра ти зі мною підеш на каток.

-На каток???Я не вмію кататись на ковзанах...

-Хіба у тебе є вибір?

-...ні,немає
       
          ***
Вдома я нарешті змогла розслабитись.Останні дні занадто емоційні.Ненавиджу коли після таких днів мене повністю покриває стан апатії.Адже хіба може бути щось більш яскравіше та емоційніше за мій сьогоднішній день?Сумніваюсь.
Зараз хочеться валятись на дивані з хорошою музикою і смачною їжею.

Мій сусід ПСИХWhere stories live. Discover now