Клан Ювелірів

Розділ 11

POV Ілайя

Я часто бачила як в академії жорстоко карали учнів – зазвичай, це мене карали. Саме так я звикла до жорстокості. Я бачила як ламалися кістки при не правильному приземлені. Але на ту жорстокість мені було байдуже – я не любила комусь розповідати, що мені боляче. Інших не слухала тому, що мені на них було байдуже; не любила слухати, як хтось скаржаться на життя – дурні, хтось мріє про таке життя як в тебе.

Але цього разу мені було не байдуже. Северин та людина, яка мене розуміла, хоч вона і буває жорстокою, то лише ззовні, тому що я знаю, насправді, вона людина яка шукає справжньої дружби і готова зробити що завгодно, щоб добитися свого.

А тепер ця радісна дівчинка лежить у не природній позі посеред дороги в калюжі своєї крові. Пройшла всього секунда, яка здавалася мені вічністю, щоб до мозку прийшли нервові імпульси і я рефлекторно зі всієї швидкості погналася на дорогу. Бігла я наосліп, бо очі були повні сліз, коли я прибігла до неї ледь змогла пробратися через натовп:

- Швидку! Швидку! Швидку! – кричала я. – Викличте хтось!

Я дивилася на неї всю в крові і ридала. Деякі чоловіки погналися за водієм, але марно. А я продовжувала ридати і згодом мої сльози були змішані з кров'ю, яка шалено розпливалася. Згодом взяла себе в руки і згадала, як нас вчили в академії. Я приклала вухо до грудей. Кілька секунд і тиша.

- Прошу Сев, - почала я робити масаж серця і знову слухала – Будь ласочка! Я тебе прошу! – ридаючи, кричала я та ще й не забувала робити масаж серця. А потім почула ледь чутний стук. – Жива. Жива! – кричала я. – Хтось тут ще вміє робити масаж серця?

Відгукнувся молодий хлопець і почав робити масаж серця, а я тим часом наклала джгут, який мені дав якийсь водій таксі, на руку, яка була найбільше пошкоджена. А швидкої не було, і я згадала про Єгора і про батьків Сев. Вони ж нічого не знають. Я швидко дістала телефон і подзвонила до Єгора. Один гудок. Другий гудок. Третій. Четвертий.

- Алло!

- Алло! Єгоре! – ридала я,- Сев, Сев, вона.... Її.. збила машина.

- Це хто? – проговорив писклявий жіночий голос.

- Це Ада- не розуміла я, а потім до мене дійшло, що слухавку взяла Єва.

- Ада. – вона не збиралася мене слухати і її голос перетворювався на крик. - Я ж казала, що ти коханка його!