Клан Ювелірів

Розділ 12

POV Ілайя

Сев уже прокинулась, її перевели в палату і навіть пускали відвідувачів. Чи то моя кров так подіяла, чи в Сев такий імунітет. Але вона швидко оклигала, але досі ходила із зламаною рукою і носила фіксатор на шиї. І через три дні уже була вдома. А Макс довго не міг бути без неї, тому відбулася офіційна зустріч Макса з батьками Сев, спочатку вони нейтрально до нього поставилися, але згодом почали до нього дивно ставитися ( мабуть, не сподобався), але він досі з моєю допомогою пробирався до Сев, бо Далія була б проти, принаймі так казала Сев. Згодом вона продовжила підготовку до вечірки тому, що: «Через якусь тріщину не варто відміняти свято.»

Я ніколи не думала, що готувати вечірку так весело. Тепер ми з Сев трішки помінялися ролями. Я бігала по магазинам і постійно на відеозв'язку показувала їй різний дріб'язок на вечірку, а вона казала чи їй подобалося чи ні, а коли вона не могла вибрати, я купувала і те, і те. А вона дзвонила і все по сто разів перевіряла. Перед самою вечіркою Северин зняли усі фіксатори тому вона могла вільно йти на бал.

І ось уже настав довгоочікуваний вечір, до якого ми готувалися місяць. З самого початку планувалося, що я піду на вечірку, але ніхто про те не буде знати, а так як це карнавал усі будуть в масках, та я не дочекаюсь того моменту, коли будуть показувати своє обличчя (ми придумали таку кінцівку), я просто піду і ніхто не помітить. А про карнавал всі знали ще в перші три години, коли ми вирішили її створити. І мали прийти всі в місті! Чому? По-перше його влаштовує найпопулярніша, найкрасивіша і найбагатша дівчина міста. А ще в неї дуже гарний брат. По–друге, такого ще ніколи не було в цьому місті. По–третє, вхід був вільний. Тому спочатку я готувала Сев – за нею мав приїхати з Макс. У якого,  як виявилося, є ціла мережа ресторанів, де вони і власне познайомилися.

У Сев було блакитна довга сукня, яка була конвертиком на грудях і з одним рукавом, що одягався на праву руку. Уся сукня була в різноманітних узорах. Волосся я Сев накрутила і заплела косу водоспад. Я спровадила їх на вечірку, бо Сев, як господиня, повинна бути першою там.

А потім я почала збиратися, але я сама б не впоралась, тому мені допомагала Рита. В мене була сукня двох кольорів синього і персикового. Верх у вигляді майки і було з кількох шарів синього фатину, під низом якого була підкладка кольору персику. А низ був з багатьох шарів цієї ж тканини, а зверху кілька шарів синього фатину,  що утворювали пишну спідницю. Пояс був підперезаний синьою атласною стрічкою,  а волосся я підняла у верх, що мені не зразу вдалося, через довжину мого волосся. Але все ж вдалося і тому я випустила кілька пасем.

Я тримала в руках маску і чекала коли до мене подзвонить Сев, це десь тоді коли прийдуть усі гості. І ось вона до мене подзвонила, я завагалася:

- Ти впевнена?

- Так! На сто відсотків! Я не розумію – ти що хвилюєшся? – вона була уже весела, даю сто відсотків, що вона вже випила.

- Є трохи.

- Не хвилюйся все буде добре.

Я поклала слухавку і вийшла, бо мене чекало таксі. Ледь всунувшись в машину, я вказала водію адресу.