Таємна помста. .КІНЕЦЬ.

Почалось...

-Ало, привіт, Жень!

-Привіт, друже. Як ти?

-Та нормально. Працюю в компанії. Зайдеш до мене?

-Гаразд, Кирило. Зайду.

-Чекаю.

Кирило поклав телефон.

Від Кирила.

Минув рік... рік як не стало моєї сестрички, моєї рідної, єдиної, що залишилося від мами. Як вона могла померти? Чому? Навіщо? Ті вбивці на волі... і не покарані. Але одного дня я помщусь їм! Обіцяю, Аню. 

В цей момент заходить моя секретарша. 

-Кирило...

-Скільки разів повторювати?! На роботі Кирило Ігорович.

-Вибач...те.

-Ось так.

Я просто спав з нею. Вона чомусь подумала, що я її кохаю. Та нехай. Мені все одно на неї!

-Що хотіла?

-Перший зам прийшов.

-Тоді клич!

-Гаразд...

Вона вийшла. 

Бувало вона мене так бісила... але в ліжку вона... так, скоро в мене повинна з'явитися нова перекладачка. З минулою я також спав, потім вона сказала, що вагітна. Я її послав і не даремно. Вона була не від мене вагітна. 

Заходить перший зам.

-Привіт.

-Ага. Що в тебе?

-Вона приїде через годину.

-Гаразд.

-Як там Ігор Маркович?

-Нормально. Але працюватиму ще тут я.

-Добре.

-Все?

-Так.

-Можеш йти.

-До побачення.

Він вийшов. Мені захотілось пошлості. Я покликав свою секретаршу.

Від Автора.

Женя приїхав до офісу. Піднявся на потрібний поверх і підійшов до першого зама Кирила.

-Привіт!

-Привіт, Жень.

Вони пожали одне одному руки.

-Як ти?

-Нормально. Гуляю по світу.

-Час тобі вже сім'ю завести.

-Заводити дітей це більш по твоїй часті, Денис.

-Ну.

-Четверо дітей! Як так можна?

-П'ятеро.

-Вагітна?

-Так.

-Вітаю.

-Дякую.

-Гаразд, побіжу до Кирила.

-Давай.

Женя побіг до його кабінету. Заходить і бачить як Кирилова секретарша сидить на його колінах.

-Вибачте...

-Нічого, проходь.

Женя сів.

Від Кирила.

Вчасно він. Бо цю нудоту не хочу чути від неї.

-Йди, маленька.

Вона залишила слід своїх губ на моїй сорочці. Ненавиджу це!

-Получиш в мене.

Вона засміялась і вийшла. Я злий повернувся обличчям до Женьки.

-Оф...

-Особисте життя налаштовуєте? Пішли в приклад Дениса?

-Ага. Зараз! Я свою волю не збираюсь витрачати на чотирьох дітей!

-На п'ятьох.

-Ого! Це ж треба так дітей і жінку любити.

-Скажи...

-Моя Анюта теж могла народжувати б. Ті покидьки зіпсували їй все.

-Думаєш мститись?

-Так. З Сашою ми розберемося силою, битою та катуваннями. А ось з Яною...

-Що?

-Я по словам Ані знаю її болюче місце.

-Яке?

-Я її закохаю в себе, а потім кину. Це для неї найболючіша біль.

-Втратити кохання? Чи бути відвергнутою?

-Таке запитуєш в мене! Одне знаю і кажу свій план. Тільки треба обох знайти! 

-Та-ак...

Заходить Денис.

-Що хотів?

-Там приїхала вона.

-Нехай заходить.

-Угу.

Він кличе її. Женя мені шопотом.

-З нею теж спати будеш?

-Ні, мені Аліси вистачає.

Женя тихо сміється.

Заходить (жертва) моя... Та якій я буду мстити. Але чесно не очікував її тут побачити. І по її очам вона також.

Ну що ж Яно, я починаю свою ПОМСТУ.